Публікації випуску: №11, 2014

Нещодавно у видавництві «Писаний Камінь» відновили випуск журналу «Гуцули і Гуцульщина».

Літературно-мистецький і громадсько-суспільний часопис був заснований ще в 2010 році. За п’ять років існування журналу в світ вже вийшло 11 номерів. Через економічну кризу та війну на сході України журнал не друкували майже рік. Але незважаючи на зростання вартості паперу і друку в 2-3 рази, відомий меценат та видавець Михайло Павлюк вкотре профінансував вихід часопису.

Вихід одинадцятого номеру редакція журналу приурочила до Воскресіння Господнього. Родзинкою є нещодавно знайдена і вперше опублікована повість Гната Хоткевича — «Паниполєк і Туманюк». Також в даному номері опубліковане інтерв’ю із відомим закарпатським фотографом, журналістом та мандрівником — Ігорем Мелікою. Читати далі →

КРУЧЕНИКИ, ТУШКОВАНІ З ГРЕЧАНОЮ КАШЕЮ ТА ГРИБАМИ

Гриби замочити на годину

Варити: Змішати дрібно нашатковані гриби і частиною посіченої та злегка обсмаженої цибулі.

З підсушеної гречаної крупи зварити розсипчасту кашу і змішати її з грибами, цибулею, вареним січеним яблуком.

М’ясо нарізати плоскими шматками і відбити. На кожен шматок накласти фарш і скрутити рулетом, обв’язати ниткою і смажити до рум’яного кольору. Потім покласти в сотейник (гусятницю).

Додати лавровий лист та другу частину підсмаженої цибулі, перчик мелений і душистий, залити грибним відваром і тушкувати до готовності. Нитку зняти.

Борошно злегка підсмажити на жирі, влити сік, в якому тушкувались крученики, додати сметану, проварити, процідити і довести до готовності. Читати далі →

У селі Стриганці живе Олександр Вікторович Михайлевський, доробок якого — «Енциклопедія народної медицини» у масивних трьох томах — прирівнюється до напрацювань цілого підрозділу профільного інституту і є найповнішим серед аналогічних видань Європи! Недарма фаховість його праці підтвердила Національна Академія Наук, адже видання вийшло під її егідою.

Народився автор на Одещині, зростав у сім’ї вчителів (загальний стаж їх роботи склав більше 90 років!), у якій шанобливо ставилися до будь-якого зела, бачили у ньому чудодійну силу. Не раз, коли хлопчак у дитячих пустощах ранив коліно чи лікоть, листок подорожника знімав біль і гоїв тіло.

—    Лікуванням рослинами цікавився ще з дитинства, але це був той інтерес, який є у багатьох, — поринає у спогади пан Олександр.

Можливо, з хлопця в майбутньому був би хороший ботанік, бо любив цей предмет, але у випускному класі «сухі науки», на кшталт математики, взяли у його намірах верх, і далі вже він отримував технічну спеціальність. Але, навіть пізніше, на інженерних посадах викроював із повсякденних турбот хвилину-дві для ознайомлення в періодиці з новими рецептами народної медицини, зачитувався літературою про доробок відомих фітотерапевтів, знавців народної медицини від Бога. Читати далі →

У місті Косові на Івано-Франківщині побачив світ десятий випуск літературно-мистецького та громадсько-суспільного журналу «Гуцули і Гуцульщина». Його видано на прив атно му підприємстві книговидавця Михайла Павлюка «Писаний Камінь», яке за 15 років випустило більше 800 українських книжок, чимало з яких за кошти самого власника.

Незважаючи на те, що редактор журналу Петро Гавука, його заступник Аделя Григорук та відповідальний секретар Михайло Городенко випускають згаданий часопис на громадських засадах, кожен із десятьох його чисел вміщує цікаві історичні, літературні та фольклорні розвідки, твори мистецтва і художнього слова, змістовну інформацію про національно важливі події на Гуцульщині, в Україні та в світі. Читати далі →

—    У Вижницькому районі Чернівецької області є річка «з загадковою і напрочуд «індійською» назвою Міхидра — вона притока Серету в басейні Дунаю, — ділиться своїми здогадками у статті «Ця загадкова польська Вісла» сходознавець-індолог, завідувач відділу порівняльних досліджень НДІУ Степан Наливайко. — Там і село Міхидра, варіант назви якого — Міхиндра, що перегукується з індійськими іменами Махендра (maha — «великий» + indra — «цар; Індра») — «Великий Цар, Великий Індра» і Махіндра — «Цар землі, Індра землі». Пурани знають священну гору Махендра, а Махі — «земля», рa — «захисник» в імені Махіндра те саме, що і в індійському воїнському імені Махіпа. Ім’я Махіндра — значеннєвий двійник індійського воїнського імені Махіпа (Макзіпа) й українського та польського прізвища Мазепа — «Захисник землі», тобто «Цар», «Правитель», отже, й «Гетьман». Індійське Махіпа має синоніми Махіпала й Махіпалака, де санскритське пала-палака (хінді пал-палак) «захисник, воїн, цар» відбите в слов’янських іменах Ярополк — «Бик-воїн, Тур-захисник» і Святополк — «Захисник світу», скіфських етнонімах, імені й назві — Пали, Палак і Палакій (пізньоскіфська столиця в Криму), слов’янських етнонімах поляни й поляки — «воїни, захисники, оборонці». Читати далі →