Публікації випуску: №4, 2011

Бараболя з маслом

Ранком гуцули їли ріжену бараболю із салом (солониною) або з маслом.

Варили бараболю звичайно в лупині. Бараболя варилася, а господиня підготовляла миску, в якій мала рідити бараболю. Кришила дрібонько цибулі, або прирізів, але так, по щирості, клала в миску. Потім накладала масла маленькими скибочками (кусками). Коли бараболі було зварено, відціджують воду і скоренько гарячу лупила і клала її в миску, в якій була цибуля і масло, аби воно там топилося.

Коли миска була повна гарячої барабулі, брали сировицю – не сіль! – солили  до смаку і присипали до смаку червоним перцем, – паприкою. Потім миску брали в руки, підкіцкували нею так, аби вся бараболя порідилася добре, але не мішали ложкою, бо вона не так сприйме той справжній смак гуцульської кухні. Ні в якому разі не топити масло з цибулею, а потім зарьиджувати, – воно не смачно…

Їли тільки з чорним хлібом.
Читати далі →

Пожоджук Д.О.
Українська ввічливість: фольклор гуцульськогго етноетикету в загальнонаціональному контексті. – Косів: Писаний Камінь, 2011 – 270 c.
Книга присвячена генезі та історичному розвитку етноетикету, проблемам його функціонування в соціальному середовищі.

Григорук А.Г.
Казочки для Тарасика. – Косів: Писаний Камінь, 2011 – 28 с., іл.
Художнє оформлення Антона Григорука.
Книжка вміщує цікаві казки про птахів, звірят, домашніх тварин. А самі казки вчать доброти, милосердя, любові і поваги до оточуючих.

Близнюк М.І.
Дві поеми. – Косів: Писаний Камінь, 2011 – 160 с.
Художнє оформлення Антона Григорука.
У книзі вміщено твори “Сонцевіри” та “Олекса Довбуш” з доробку цього автора, де йдеться про історію дохристиянських часів та епохи феодалізму. Поеми відтворюють багатий духовний світ населення Гуцульщини.

Читати далі →

Не забувайте, відправляючи дітей на вулицю чи залишаючи їх самих удома, нагадати їм про елементарні заходи безпеки, щоб уберегтися від злочину і самим не вчинити чогось протиправного. Отож розкажіть їм не тільки про те, як правильно переходити вулицю, а й як себе повести, коли до них чіплятимуться неповнолітні вимагачі, грабіжники чи хулігани. Не давайте дітям великі суми грошей, золоті речі. Поясніть їм, що може статися, якщо забагнеться всім розповідати про те, що є у вашій квартирі, а також показувати ключі від домівки товаришам чи незнайомим людям. Привчіть дитину не вихвалятися грішми і цінними речами перед іншими дітьми в школі чи на вулиці.

Дітей важко відучити від звички відчиняти двері відразу після дзвінка, навіть не заглянувши у вічко і не запитавши, хто за дверима. Не полінуйтеся кілька разів провести інструктаж та проконтролюйте, як дитина засвоїла урок елементарної безпеки. Не показуйте дітям місця, де ви зберігаєте гроші та інші цінності. Але покладіть у відоме дітям місце невелику суму, недорогі ювелірні вироби.
Читати далі →

Ви знаєте, яку я книжечку прочитав на свято Миколая? Ой, таку дуже гарну! Вона називається «До нас іде Миколай». У ній – три казочки: «Лист до святого Миколая», «Новорічна казка» і «Казка про старого черевика». Написала її поважана пані Аделя Григорук з міста Косова. Мені мама розповідала, що пані Аделя почала писати казочки, коли була ще маленькою. Як підросла, то поринула у світ науки, написала дуже багато книжок про письменників нашого району, області, України і… навіть про тих, які живуть за кордоном. До казочок повернулася знову, коли стала бабусею.

«До нас іде Миколай» — це вже друга її збірочка казок. Але я маю і першу. Її назва – «Казочки для Тарасика». Теж дуже-дуже цікава. Як ми, діти, дружимо, сваримося, сміємося, любимо забавлятись, тягнемося до добра і не подобається нам зло. Так поводяться звірятка, пташки, курчатка, індики у казках «Як зайчик і білочка стали друзями», «Казка про Муравлика», «Сміливий горобчик», «Лісова розбійниця», які я люблю  читати  у збірочці «Казочки для Тарасика» пані Аделі Григорук. У ній, як і в збірці «До нас іде Миколай», гарні малюнки художника Антона Григорука. Вони мені дуже подобаються, я їх майже усіх перемалював.

Новини від Василька записав  Василь ГЛІБЧУК.

Творчий  доробок поета Миколи Близнюка зі Старих Кутів на Косівщині  є чи не найваговитішим в українській дитячій літературі. І не лише за кількістю віршів, яких написав більше  чотирьох тисяч, але й за якістю та  національним стилем. Миколині дитячі поезії друкували й друкують престижні журнали та газети України, він видав 12 поетичних збірок, є лавреатом літературної премії ім. Михайла Павлика.

Його поезії відзначаються оригінальністю й неповторністю образів і художніх засобів, виховують у дорослих і дітей почуття любові до України, звичаїв і обрядів нашої нації, вчать сприймати світ творчо й духовно.
Читати далі →