В сім’ї Михайла народилась довгоочікувана перша донечка. Щасливий батько, щаслива мати, бо доня народилась дуже красивою, ще й до того кучерявкою, оченята, як волошки в полі сині, сині. Народилась вона на самий Великдень. Кажуть люди — то щаслива дитина буде, що народилась в таке велике свято. Назвали її іменем Анничка.
Пройшли роки. Батьки не натішаться своєю дівчинкою. Така вона розумниця, в школі вчиться добре, і співає, і читає, і танцює, ще й в різних гуртках займається.
Вишиває чудові узори на рушниках, а узори ніби живі. Крім того, вона встигає допомогати батькам в домашньому господарстві. Любить працювати на городі, і дуже любить вона поратись біля худоби.
— Це не так просто доглядати за худобою, потрібно вміти, щоб тебе розуміла вона. І погодувати, і напоїти, прибрати, — розказує вона своїм подружкам, які кличуть її погуляти.
Та в сім’ї сталося велике горе, захворів батько. Безжальна хвороба скосила татуся, його не стало. На долю дівчинки випало рости без батька. Важко стало жити.
Читати далі →