Письменник, журналіст Микола Васильович Яновський народився 19 грудня 1938 року в селі Брустурах. У свої 62 роки трагічно загинув. За життя видав збірки оповідань: «Танець дараби» (1972), «Там, де хмари ночують» (1972), повістей й оповідань «Весільні грали музики» (1979), «Гірське серце» (1987), збірки нарисів «Срібна пряжка» (1980). Окремі твори перекладено мовами народів колишнього совєцкого союзу.
Недавно на приміщенні Брустурівської ЗОШ І-ІІІ ступенів відкрито й освячено меморіальну дошку цьому відомому письменникові.
У цьому заході взяли активну участь і виступили Г.М. Кулешір – учителька української мови і літератури, син письменника Олег, З.І. Библюк – голова клубу інтелігенції імені Пелипейка, Марія Тимофійчук – двоюрідна сестра М.І. Яновського й інші. Було й кілька концертних номерів у виконанні школярів.
Така шана посмертно Яновському, бо як пише в передмові «Митець чесний і самобутній» письменник, літературний критик, лавреат Всеукраїнської премії імені Олександра Білецького Дмитро Юсип до книги «Гірське серце. Вибране» (Івано-Франківськ: Місто НВ. 2008. – 648 с.), що Яновський залишався пасинком. Не мав жодної премії, жодної відзнаки. Правда, незадовго перед трагічною смертю, все-таки, одержав обласну літературну премію імені Василя Стефаника. Цих свят у прозаїка не було. Розуміння – теж. Хоча, мав ім’я, яке асоціювалось з визначенням – Талант.
