Таємниці грибниці

В цім році  через посушливе літо, а, може, тому, що не було «Лендлізу», гриби появилися аж у вересні, і то всі на раз: і весняні, і літні, і осінні, а початок листопада був такий теплий, шо, певно, будуть і зимові.

Попри те, що всі базари і дороги стали грибними, ніхто не відкриє вам таємниці грибниці а якби хтось і показав на карті грибовище, то нічого то вам не дасть.

Гриб, а для гуцулів то лише білий, є однією з найбільших загадок природи. Він появляється зненацька і зникає як не було, якщо залишити його на пів години.

У кожного   є свій  гриб, навіть, якщо вас іде десятеро по одній стежці, всеодно кожен знайде, хоча ходити в гриби краще по одному, або з сім’єю. Головне  знайти першого, а далі піде і по два, і по три, а відтак точно знайдеться і своє власне грибовище.

Гриб любить тишу, а ше краще зафайкувати, чи то гриб любить курити чи ні, але як закурити «наспокійно», то гриб відразу ж «віскочит». Як тягнеться гуцул до полонини, так і гриб гуцулський облюбував собі її узлісся.

Пошук грибів – то завжди захоплююче полювання, але найкраще організувати його на полонині. Вийшовши з ночі, треба заночувати на стаї чи застійці, а рано, як лиш провидниться, взяти кошіль (один на плечі, а один у руки) і податись на тихе полювання.

Особливо азартні грибарі виходять вночі з ліхтариком. Найкраще гриб відразу чистити і не брати червивих і старих. якщо не збираїшся того ж дня кроїти їх на сушку.

Старі люде кажуть, що гриби не ростуть, а «євлєютси» по одному, сім’ями і родинами. Так можна знайти грибів «дідів», які вже старими вилізли поніжитись на сонечку, і малих грибинят, які після того, як ви їх побачили, так і залишаться малими. У всякому разі ви не знайдете нікого, аби хто б бачив, як росте гриб.

А як не вірите, то запасіться терпіння і побробуйте пожити кілька днів з грибом, якого надибали. Він не виросте й поготів. Грибарство то дуже загадкова, цікава, корисна та романтична справа. І нехай кожен з нас має своє грибовище!

Share

Залишити відповідь