Лист до Т. Г. Шевченка

Гуляй, вітре, в чистім полі.
Земле, веселися!
Україна вільна нині.
Тарасе, дивися!

Вільне слово нині стало
В Україні нашій,
Можна сміло все казати
І плювати в кашу.

Безробіття скрізь і всюди,
Сміття по коліна…
Про таку, скажи, Кобзарю,
Ти мріяв Вкраїну?

Люд простий нині не стогне(?)
У ярмі-неволі,
Торби в руки – й в світ широкий
Йде шукати долі.

Звідти вони євро-гроші
Рідним присилають,
І машини, й одяг різний.
А дітей втрачають.

Діти сидять в комп’ютерах,
Мають всі мобілки,
Жують жуйки ще й пиячать
І плюють в тарілки.

І кидають все під ноги,
Ламають руками,
По житті йдуть наче танки
Та ще й з матюками.

Марнотратство скрізь і всюди, –
“Багата держава”…
За валюту все завозять, –
Нам(?) все мало й мало!

Не ходили б по сміттю ми
Та по самі вуха –
Не писала б вірша цього,
А ти би не слухав.

Про таку ти Україну
Мріяв, наш Кобзарю?
Придивися до нас ближче,
Я тебе благаю!

Депутати і начальство
Не влазить в костюми,
Села ж наші вимирають,
Виїжджають люди.

Тут, як гроші у кишені,
То ти є людина,
А як ти без копійчини –
То вже ти скотина.

Одна рука пише зараз,
А друга малює.
В одній касі дають гроші,
В другій – відбирають.

Довідку ще треба взяти,
Там-туди занести…
Бюрократи сидять всюди,
Ти від них залежний.

Ти прославив ім’я своє,
Тебе знають люди!..
Нині наш парламент також
Відомий повсюди…

Немов стало все навпроти, –
Як не в своїй хаті…
Бога треба все любити
І не забувати!

Бо не просто все змінити,
Покласти на ноги.
Бога треба всім любити,
І просити Бога:

Щоб любові дав своєї,
Розуму, наснаги,
Щоб нас мудрість не минала,
Щоб не засинали…

Не проспали б свою долю,
Як не раз бувало,
Щоб на нашій Україні
Сонечко сіяло.

Ще розквітне по-новому
Вишита сорочка,
І повернуться додому
Всі сини і дочки.

І не буде бюрократів,
Лиш хороші люди,
І не будуть депутати
Ганьбитися всюди.

…Прости, Боже, всіх нас грішних,
Помилуй й очисти,
Бо ми діти на цій землі,
Господи Всевишній.

Лариса ПОГРІБНА

Share

Залишити відповідь