Послухайте, люди добрі, що хочу казати:
А я хочу про висилку пісеньку співати.
Закувала зозулиця в лісі, у потоці,
Єк в нас людий вивозили в 47-мім році.
Болить мене головочька, та й болить волоссє, —
В Жєб’є людий позганяли голодних та босих.
Вітер віє, зима паде, а ніде си діти:
Забирали старих й малих, ще маленьких діток.
О, Господи милосердний, йка сумна година!
Пішов вуйко, пішов дєдя — пішла вся родина…
Тєжко було заховатись в середу у днину,
Кожен лишив господарку й свою худобину.
Кожен лишив господарку та й хатів не видів!
Іде нарід дорогою та й си обзирає.
Та у Ільці коло церкви гурт войська чекає.
Та у Ільці коло церкви гурт войська чекає…
О, Господи милосердний, змилуйся над нами!
Люди людий здогонєют гірше від татарів.
Болит мене головочька — та й болит та й болит:
Сніги людий завалили — там, на Кривополі.
О, Господи милосердний, прийдеться вмирати!
Гнали людий із сільради замети копати.
А копали ми замети, — май ради не дали…
Та й саракі виселенці тамки ночували,
Поки прийшли із Ворохти тунель* і машини.
А єк прийшли із Ворохти тунель і машини,
Тогди усіх виселенців на авто забрали.
Поїхали до Ворохти, аж дорога гнетси,
Уже, кажуть, з цего авта ніхто не вернетси.
А дорога камениста та й залізні швилі.
Прощавайте, зоставайтесь, гори наші милі!
Тєжко люди пишли з хати — ніц ничьо не взяти,
Бо нам треба Сибірськії гори видознати!
Треба було Сибірськії гори видознати, —
Треба гори видознати та й степи піскові…
Прощавайте, зоставайтесь, бувайте здорові!
…Ой співає соловейко там, коло Менчєла…
Про висилку співаночка, — співанка скінчилась.
Марія КРЕЧУНЯК
1966-67 рр.
*Тут у значенні грейдер, бульдозер..