Автентичний одяг мешканців Українських Карпат характеризується практичністю, особливою вишуканістю, красою. Тож не дивно, що й у ХХІ ст. із задоволенням його одягають не лише учасники художньої самодіяльності.
В час фестивалів, народних гулянь, та й у будь-який святковий день тут можна побачити у вишиванці і старого, і малого. У житті Соколівки ставлення до народної ноші особливе.
Для кожної дівчини, яка виходить з підліткового віку, рідні виготовляють народний стрій або й декілька. Бо кожної неділі чи в релігійне свято до церкви соколівчани йдуть лише у народному одязі. А це недешеве задоволення. Виготовлення лише однієї сорочки-“рукавівки”, вишитої бісером розкішним квітковим орнаментом обходиться у 6 тисяч гривень. Дещо дешевше (4, 5 тис. грн. ) коштує вишивка сорочки з геометричним узором (і це без врахування вартості полотна, бісеру). А виткані в тон основного кольору вишивки на сорочці запаски, а розкішний синій або вишневий фартух, розшитий бісером, як і сорочка! А груба кожушина з рукавами, а груба кожушина без рукавів, а тоненька кожушинка!
Ціле багатство треба витратити, щоб пошити народний одяг для дівчини в Соколівці.
Модні тенденції дуже помітні і в кольоровій гамі ноші цього села. Старші поважні ґаздині віддають перевагу темнішій кольоровій гамі, молодші – яскравішій.
Серед молоді дуже популярна вишивка “білим по білому” із вкрапленням бежевого, голубого, бузкового.
Поганим тоном є прийти в піст у церкву у розкішній сорочці – “рукавівці” і запасках.
Піст вимагає обмежень і в одязі. Вишивка на сорочці у цей час має бути стриманою.
На Великдень в церкві переважають вишневі, червоні кольори, на Зелені свята – всі відтінки зеленого.
Та особливо красивою є кожна соколівчанка, коли вона “в косицях” іде в церкву у ті пам’ятні неділі, коли священик проголошує заповіді, а також у перший день весілля. Такі вінки для молодої шиють лише в цьому селі. Плечі нареченої вкривають різнокольорові “бинди”, а на груди з віночка звисають біла і голуба стрічки (лєнти) зі спеціально нашитими букетиками-оберегами-“конвалією”.
Національна ноша у Соколівці – це не якийсь забутий атрибут, не музейний експонат, це – невід’ємна складова дуже сучасного, але з глибокими національними традиціями села у нашій Україні, у самому центрі Карпат.
Я. ТИМОФІЙЧУК
Duzhe diakuyu za chudovyi i tsikavyi chasopys.
Pro narodnyi odiah Sokolivky — tsi “novi” sorochky ne mayut’ nichoho spil’noho iz Hutsul’shchynoyu chy Sokolivkoyu. Povni biserni – tse zapozycheni z Rumuniyi desiatky rokiv tomu na Bukovyni. Tsi patlati rozhi ne mayut’ tradytsiynoyi symvoliky davnikh pravdyvykh sorochok i vyshyvok. Shkoda hroshi vydavaty. Ale tse “moda.” I krasky vzhe ne tradytsiyni. Velyka shkoda, shcho tsili sela vzialysia na tsiu modu — yak taka sorochka pasuye do reshty hutsul’s’koho odiahu?! Azh niyak.