Про гуцульське село Уторопи багато людей знає за межами України. Підтверджень цього дуже багато. Я наведу найбільш відомі, суттєві і варті уваги, ті, що назавжди залишилися у пам’яті народній.
Уторопи — перше місто на всій мальовничій Гуцульщині.
Вже в 1745 році тут діяло 8 солеварень на 16 черинів-котлів.
У 1885 році в Уторопах відкрито однокласну народну школу.
Влітку 1924 року в нашому селі засновано товариство «Просвіта», яке здійснювало велику культурно-просвітницьку діяльність.
У 1999 році згідно з рішенням виконкому Уторопської сільради за №37 від 22 грудня заплановано створити на присілку Паркан парк Пам’яті села.
А нинішнього, 2014 року, коли все прогресивне людство світу широко відзначає 200-річчя від дня народження Великого Сина України — Тараса Шевченка, ще й буде 647 років першої письмової про мої рідні Уторопи та виповнюється 490 років з часу надання їм Магдебурзького права — права місцевого самоврядування.
Після численних розмов з теперішніми керівниками села, культосвітніх закладів й деякими пенсіонерами-активістами громадського життя мені боляче стає, що в Уторопах байдуже ставляться щодо будівництва пам’ятника Великому Кобзареві. І це в той час, коли ми маємо свого геніального поета Тараса Мельничука, який посмертно удостоєний у 1992 році Національної премії України ім. Т.Г. Шевченка за книжку поезій «Князь роси».
Відомий літературознавець, академік Володимир Качкан якось сказав, що «саме в поезії Т. Мельничук продемонстрував, що людська душа може вивернути з себе ту велич духу, яка і збережена в глибинах нашої праісторії та культури».
То невже місцевій владі та громаді не під силу увіковічнити 200-літній ювілей Т. Шевченка, спорудивши йому пам’ятник, як ице має місце у 12 населених пунктах Косівщини. Варто аби до цього підключилися ті науковці, що вийшли звідси, чиновники різних рівнів, а також місцеві підприємці, релігійна громада, освітяни, культпрацівники. А досвіду будувати пам’ятники доцільно запозичити у тюдівчан, великорожинців, косів чан, нижньоберезівців, космачан та інших.
Оскільки 2014 рік проголошений роком Шевченка, то це під силу моїм любим утороп чанам. Я теж не буду осторонь. Уже треба це питання обговорити: на усіх кутках, сході жителів села, сесії сільської ради тощо. А тоді вже звертатися у різні інстанції, органи влади.
Я переконаний, що всі свідомі українські керівники різного рівня підтримають утороп чан, бо їм дорогий Тарас Шевченко — ПРОРОК, МИСЛИТЕЛЬ, ПОЕТ, ХУДОЖНИК, СИН УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ.
Усім миром, як у народі кажуть, нам у 1997 році вдалося урочисто відзначити 630-ліття першої письмової згадки про Уторопи, встановити й відкрити декілька пам’ятників, видати книжки «Уторопи: сторінки історії» та «Уторопи: минуле і сьогодення». Особливу допомогу в цьому надали доброчинці Мирослав Табахарнюк і Василь Цимбалюк.
Надіюся, що з Божою поміччю, в нашому селі буде встановлено пам’ятник Т.Г. Шевченку.
Василь БІЛЕНЧУК,
Уторопи-Львів,
Ветеран органів МВС України, засновник товариства «Гуцульщина» у м. Львові
