Ой дівчьита-небожьита, йкого ви насіні.
Ци чули’сте, дівчьиточка, про те потепліні?
Як глобальне потепліні у горах настане,
Всі гуцули почорніют, будут, як цигани!
Де колись росли смереки, гладкі буки й граби,
Тепер будут рости пальми, рідше – баобаби!
Ніхто в горах не вздрит вовка – ой як колись вили!
Замість пстругів у потоках будут крокодили!
Повсихают всі смереки, буки та й ялиці,
Не буде вже ані гриба, десь щезнут косиці!
Ні афинів, ні ґоґодзів, ні білів, ні рижків,
А де в хаті купа дітий, молока – ні лижки!
Усі кури поздихают, качки та й индики,
Клопіт гуцул ще й з маржинов ме мати великий!
Станутсі в людий усюди і в повітрю зміни,
Будут ся гребсти під хатов штравси і павліни!
Сонце буде фист палити, морозів не буде,
Про сніг, про град й ожеледу вже гуцул забуде!
Замість грушок на деревах віростут банани,
Зима уже не наступит – знов весна настане!
На верхах й на вербах ліки, ніби йкісь прикраси,
Будут висіти достиглі ківі й ананаси!
Пропадут грушки-гнилиці, віздихают оси,
А волоські горішеньки зародіт кокоси!
Коровоньки гуцулові вже буде не треба:
Буде спати під горіхом черевом до неба.
А як зверьхи кокос впаде, то гуцул кінесі,
Він кокос той як роздовбе, – молока нап’єсі!
Гуцулам від тих горіхів добра не настане,
Бо з молока від кокосів не буде сметани!
Тепер будут всі Гуцули Богу сі молити,
Бо не зможуть так, як колись, будзи віроб’йити!
А на дубах старчезних віростут вжолуди:
Вісушити та й змолоти – моцна кава буде!
Вже писанку гуцулочка не затисне в жмени,
Не вміститьсі гуцулові в глибокій кішени!
Гей запаски поздоймают дівки й молодиці.
Кірниці повісихают – не стане водиці!
Можна буде голу дівку вздріти на музиці:
Без сорочки, без запаски, також без спідниці!
Гуцули сі розпрощьиют з гачіма-штанами,
А встид будут прикривати лишень лопухами!
Апельсини й мандарини тут родити будут,
Смак кулеші, будза й бринзі гуцули забудут!
Про ковбасу та й про сало зачнут забувати,
Замість свиней гуцул буде кенгуру тримати!
Ковбасов вже не запахне, не зашкварчит сало,
Ананасів буде повно, хліба буде мало!
Вже не будут гуцулочки давати принаду
Та й поволі сі научіт гуляти “Ламбаду”!
У фрілочку гуцулики вже не будут дути,
Ані скрипки, ні цимбалів вже не буде чути!
Та й про дримбу вже забудут добрі господарі.
Кождий гуцул буде грати на банджо й гітарі.
Ой співанки-співаночки, та й гуцульські танці,
Співати вас й танцювати будуть африканці!
Вже не буде сестру тата гуцул звати “тетов”.
Простинев сі убмотає, а як ні – веретов!
Жьиль ми рідних гуцуликів – аж ми течут слози,
Що у горах сніги щезнут та й люті морози!
Микола Негрич