Петро КОВАЛЬ
Мирославові Симчичу – сотнику УПА “Кривоносу”
Ні смертні Крути, ні Холодний Яр,
Ні гострі шаблі, ні криваві шанці
Ніяк не здатні зупинити чвар –
Все гриземось, мов павуки у банці.
Суспільство, де панує правди дух,
По праву називається народом.
Найбільші ж юрбища, де дух той вщух, –
Лише електоратом, сонним кодлом.
Готові відбиватись від загроз,
Свій край і власну гідність боронити,
Захопнику достойно дати чос –
Це й є народ, держави справжні діти.
Лише такі є істинний народ –
Не захахлячена гниленька стайня,
Де всі турбуються про ситість морд,
Де хапко приліпилась “хата крайня”.
Є Україна. Є і мій Народ.
Жива й Хахляндія, нишкна, смирненька,
Зіщулений огризок диких орд,
Якому тільки ситість — люба ненька.
Є Україна без зітхань і сліз,
У Дусі мужньому, могутня — не руїна,
В ній Сагайдачний, Бульба, Кривоніс!..
Є вічна незборима Україна!
с. Олександрівка на Січеславщині
Юрій ПЕТРУК
* * *
Я не поет,
й мене те не бентежить,
що як писать сонет,
так мало знаю я,
але й від мене теж залежить,
хвалу добру віддати як належить,
служити ж злу – ні, роль це не моя.
Я не поет
й кума моя не Муза,
й для мене не мета
піднятись на Парнас,
Служу вітчизні я,
й ця служба – не обуза,
я син її, а не якийсь лакуза.
І це прошу я зрозуміти вас.
с. Великий Рожин на Косівщині
НЕ ЦУРАЙМОСЯ, БРАТТЯ!
Слова Олексія Корбутяка
Музика Мирослава Дзьоби
Не міняймо, милі браття,
Рідну пісню, рідне слово
На ніяку в світі мову,
Нехай тричі гонорову.
Не забудьмо, милі браття,
Із якого родоводу
Вийшли ми у світ широкий —
Із козацького народу.
Нашу мову, нашу пісню,
Будем завжди шанувати.
Рідну неньку Україну
Будем завжди прославляти.
м. Косів
