Коли літнього дня минулого року спалахнула Москалівська церква, спільне горе об’єднало не лише парафіян цього храму, але й людей інших конфесій. За короткий термін
на старому місці побудовано Божий храм.
У всі часи встановлення купола на церкву вважалося знаменною подією. Щоб покласти маківки на Москалівську церкву, довелося шукати підйомного крана за межами району, адже центральна баня важить 13 тонн.
У той пам’ятний день на церковне подвір’я прийшли люди. Навіть зграйка лелек кружляла у небі, що в Україні споконвіків вважалося добрим знаком. Чітко і злагоджено діяли бригади будівельників і кранівник. Швидко і точно було встановлено малі куполи. Коли настала черга центрального, тривога стиснула серце кожного. Важко, з натугою, підняв могутній кран гігантський мідний купол – і він «поплив» у бік каплички, що на церковному подвір’ї.
Десятки людських рук спинили цей небезпечний рух. Капличку, в якій весь час, відколи не стало церкви, правиться служба Божа, було врятовано.
Повільно і велично піднімалась на своє місце церковна баня. Молились люди. Молився отець Роман. На його очах бриніли сльози зворушення і щастя. Бо саме в цю мить «народжувалась» нова Москалівська церква. Як ще треба багато зробити! Але вона вже є!
Коли купол надійно ліг на дерев’яну основу – залунали оплески. Так дякують артистам за майстерність. Тут за майстерність дякували будівничим храму.
Люди заходили до церкви, ставали на коліна у ще «голих» стінах і молилися Богу за ласку бачити відродження храму.
Ярослав ТИМОФІЙЧУК
