Зимовий дивосвіт

СІЧЕНЬ

Січню часто сняться сани,
Сняться і сніги щоночі.
Вкотре не сніги – тумани
Землю вкрили неохоче.
Річка гомінка, розкута
Січню дивиться у вічі,
Зиркає у небо люто,
Чи сніги накличе січень?

ЗБІДНІВ

Дід Мороз в останні дні
На морози геть збіднів.
Скільки онучат-морозів,
Всіх морозити не в змозі.

ПИЛЬНИЙ ДІД

Ходить по лісах привітний дід
В тріскотливій, як і він, одежі.
Не для себе казки дивосвіт,
А для доні любої мережить.
Синім холодом на ріках лід,
В хмарах згасла одинока зірка.
Спить Снігурка… На сторожі дід
В найтемнішу нічку бачить зірко.

ЖАРТУН

Сніг пухнастий і глибокий
Побілив Карпати,
Дід Мороз щипає щоки –
Любить жартувати.
Особливо десь під вечір
Не чекає нічки –
Радо голосній малечі
Пощипає щічки.

ГАРЯЧИЙ КОЖУХ

В нього, як і все навкруг,
Сріблом виграє кожух.
Добре дід Мороз пече,
Аж кожуху гаряче!

ДІД МОРОЗ

З-під пухнастих білих брів
Зір льодинками іскриться.
Вперше в подиві уздрів –
Десь поділась рукавиця.
Довго бідкавсь Дід Мороз:
– Певно, в мене вже склероз.

КІНЕЦЬ ЗИМИ

В лісі синьоокий день –
Відступила сніговиця…
Дід Мороз присів на пень –
Перед мандрами годиться.
Щиро привітав весну
І задумавсь на хвилину.
У холодну далину
На стрімких вітрах полинув.

ЩИРЕ СПАСИБІ

– Чуєш, дідусю, наш любий Морозе?
Щире спасибі, за те, що в дорозі
Хай бородою ти грізно трясеш
Добрий, привітний і лагідний все ж.
– Дякую, діти, за щире спасибі!
Зрідка ночую із льоду колибі,
Часто обходжу ізвори, плаї,
Манять щоночі північні краї.
Часу не гайте, дівчатка й хлоп’ята ,
З гірки крутої нестримні санчата.
Швидко зігрієтесь, вірте мені,
Буду щипати за щічки. за ніс…
– Щире спасибі, дідусю Морозе,
Хоч і старенький, та завжди в дорозі.
Вранці нам радість велику приніс –
Дивом на шибках замріяний ліс.

В ДОРОЗІ

Сонечко рум’яне на морозі,
Як іскристий сніг,
Морозенко що не день в дорозі,
Не шкодує ніг.
Скинув шапку, поклонився горам,
Навпрошки пішов.
Сонечко рум’яне зблідне скоро,
Згасне снігу шовк.
Морозенку, наш морозе,
То твої з бурульок сльози?
– Припекло старого, діти,
І на сонці не всидіти.
Дуже танцювати хочу,
Поскрипочу, затріскочу,
Потанцюю цілий грудень –
Веселіше в січні буде.
Бо не за горами лютий…
В березні іще побути,
Потім під вітри співучі
Відпливу на хмарі з кручі
У холодні ті краї,
Де живуть брати мої.

ПЕРШИЙ СНІГ

Хай і тане перший сніг,
Скільки радості на всіх!
Ще малі, слабкі морози,
Притомилися в дорозі.
Йде позаду їхній дід,
Снігу натрясе, як слід.

ЗНАМЕНИТИЙ

Із найвищої гори
Розігналися вітри,
Зашуміло, загуло…
Попросили за селом:
– Морозенку, наш Морозе,
Витремо на шибках сльози.
Як художник знаменитий,
Малювати нас навчи ти.

ДОВІРЛИВИЙ

Забарився дід Мороз.
Певно чув також прогноз.
І раділи в лісі звірі:
– Він синоптикам повірив.

ДОБРИЙ ДІД

Гори полюбила осінь,
Горами мандрує й досі.
Не страшний їй Дід Мороз,
Не лякається погроз.
Знає: дуже добрий дід,
Хоч холодний він, як лід.

ЩЕ КРАЩЕ

Якось в лісі Дід Мороз
Зацікавився всерйоз,
Запитався у ворони:
– Гарний голос в солов’я?
– Як і в мене, неповторний.
Каркаю ще краще я.

СУВОРИЙ ДІД

Завірюха лютим вовком
Виє кілька днів підряд.
Не вітає з Новим Роком
Ні малечу, ні звірят.
Не забув про рідні гори,
Поспішає Дід Мороз.
Він із нею поговорить,
Як суворий дід всерйоз.
Із мішком розправить плечі,
Холодом війне з Карпат…
В нім дарунки для малечі –
Не забув і про звірят.

МОРОЗИЩЕ

Розізлився не на жарти
Морозище.
Обійшов не лиш Карпати,
З вітром свище,
Дні і ночі у дорозі
Землю й небо він морозить.

ДАРУНОК

Не журися, Черемоше,
Дід Мороз не зрадить.
Ти дарма себе тривожиш
Завітає, радий.
Любить твій нестримний біг
Принесе в дарунок сніг.

ЩЕДРИЙ СІЧЕНЬ

Як снігами сипле січень!
Більше їх не треба.
Світові засліплять вічі
Від землі до неба.
Блудить Морозище дід
У снігах не бачить світ.

ПЕРШИЙ СНІГ

Забарилася зима,
Морозенко дід
У дорозі задрімав –
Поспішати слід.
Йде лісами навпрошки –
Не шкодує ніг,
Заклопотаний такий
Сипле перший сніг.

ВПЕРТИЙ ДІД

Перед Новим Роком грудень
Сам ґаздує на землі
Мерзнуть величезні груди,
Мерзнуть, як грудки малі.
Щулиться ріка тремтлива,
Він ріку одягне в лід,
Мружить очі незлобливо
Місяць грудень – впертий дід.

ПЛАЧЕ СНІГ

Плаче сніг, мокрий сніг —
Падає в калюжі,
Перехожим аж до ніг,
А вони байдужі.
Плаче сніг, перший сніг —
Вже близенько вечір…
З морозцем впаде до ніг
Радісній малечі.

БУРУЛЬКИ

Дід Мороз танцює на вітрах,
Раптом закололо в боці
І сльозинки заіскрилися в очах.
Мерехтять бурульками на сонці.

РАДІСТЬ

Під санчатами сніжок:
– Вже близенько дитсадок!
З ним радіють теж санчата:
– Дітям Новий рік стрічати.
– Жде ялинка осяйна –
З лісу аж прийшла вона.

ДАРУНКИ

Нічка ткала візерунки
Зорями в імлі.
Дід Мороз роздав дарунки
В місті і в селі.
Ой, набідувались плечі —
Міх важкий, авжеж! —
Ніс дарунки для малечі
І звірятам теж.

ВАЛЕНТИН

Я вже не маленький хлопчик
Валентин:
Граюся завжди охоче
Не один,
З друзями іду до школи,
Як школяр,
Прочитав матусі вголос
Весь буквар.

КРАСУНЯ

Вишиваночку зірчасту
Нічка одягає часто.
Усім хвалиться вона:
— Я красуня, як весна.

ВЧИТЕЛЬКА

Нас навчила вже читати
Слово «мама», слово «тато»;
З нею вчитись нам не ліньки,
Скоро виставить оцінки.
Гарна вчителька у нас —
Ходить теж у перший клас.

Микола БЛИЗНЮК

Микола БЛИЗНЮК

Share

Залишити відповідь