Митець відчуває митця краще, ніж інші. Йому до снаги вловити невловиме: найпотаємніші струни отої невидимої творчої аури. Митець митця відобразить непідробною справжністю, його перо, різець, пензлик не сфальшивлять. Ось чому, побачивши портрет Кобзаря на тарілці – члена національної Спілки художників України, роботу відомого на Гуцульщині та за її межами майстра, різьбяра Романа БОРТЕЙЧУКА із Кривополя, відчула всю глибину Тарасового погляду.
Шевченко виник у мене ще у восьмому класі. Тоді взяв портрет Кобзаря з української літератури. То була робота на фанері, розміром 25х35. Десь у 1985 році виникла ідея зробити тарілочку. З нею постійно їздив на перші свята ремесел, фестивалі. Вона завжди зі мною.
Пізніше вирішив виконати Шевченка технікою випалювання. Це було в 90-му році», – розповідає Роман Михайлович і на мить здається, що розмовляю з Кобзарем. Не тому, що в пана Бортейчука такі ж вуса, а тому, що суть його особистості така. «Шевченко, то наш батько, і кожен із нас повинен черпати силу із його творчості. А, щоб досягнути результату, маємо постійно працювати і вдосконалюватися», – веде далі нитку бесіди митець. Він живе Духом, що єдиний може возвеличити людину, її працю і буття в цілому.
Творчих планів у Романа Михайловича чимало, – ще б часу стільки, щоб їх утілити. До виставки наступного року він планує зробити роботу, присвячену Тарасу Григоровичу, то буде щось із його дитинства, або щось посвячене творам поета. Різьбяр вдивляється у далечінь і ніби вже бачить обриси наступного творіння.
Ярослава Поп’юк
