Погожої теплої днини, 20 серпня 2013 року, біля могили Тараса Мельничука в Уторопах зібралося багато людей. Припікало сонце, пахло скошеною отавою, п’янило чисте повітря, мов воля, про яку так мріяв Тарас. Стрункі смерічки, охороняючи місце вічного спочинку поета-страдника, приглядались до поважних гостей, поціновувачів Тарасового слова.
Заходи на ознаменування 75-ї річниці від дня народження Тараса Мельничука, геніального українського поета, лауреата премії ім. В. Сосюри, лауреата Національної премії України ім. Т. Шевченка розпочав сільський голова села Уторопів О. Ніжевський.
Настоятель місцевої церкви о. Богдан відправив поминальну панахиду. На могилу славного краянина лягли живі квіти та грона калини від просвітян району, від членів клубу інтелігенції ім. І. Пелипейка, від гостей з Івано-Франківська, Чернівців, Вижниці, вінок шани від чисельної делегації коломиян. Лунали спогади про людину, «яка вийшла з усіх безнадій».
Подяку всім, хто взяв участь у щирій молитві за душу Тараса, висловив голова Івано-Франківської обласної організації НСПУ Євген Баран, вірші — посвяти прочитали поети Іван Війтенко та Василь Михайлищук. Подумки пройшовши з Тарасом шляхами його поневірянь, ми відчули силу погляду його очей, які промовляли: « Я вернувся із далеких мандрів»…
Урочистості продовжились біля пам’ятника Тарасові Мельничуку, який височить на подвір’ї Уторопського НВО. Василь Пеньків, заступник начальника обласного управління культури, передав вітання з нагоди вшанування Князя Роси від Івано-Франківської ОДА. Слова пошани про геніального поета висловили його побратими, майстри літературного слова Василь Рябий, Манолій Попадюк, Петро Арсенич, Богдан Радиш, Володимир Франкевич, Степан Процюк, Василь Шкурган.
Письменник, заслужений діяч мистецтв, редактор «Буковинського журналу» Мирослав Лазарук презентував першу збірку творів Т. Мельничука, перекладених В. Артюхом російською мовою «Свеча солнца» (Видавництво «Москва», 2012). Спогадами про незабутнього Тараса поділився його друг Микола Близнюк, для якого рік, що минає, був по-особливому щасливий. Поет став тринадцятим лауреатом престижної літературної премії «Князь Роси».
Майстерно декламували вірші поета учні місцевої школи під керівництвом вчителя, завідуючої музеєм Т. Мельничука Богдани Цимбалюк. Переконливо звучав голос ветерана-просвітянина Тадея Яницького. Гордо й врочисто над щедрою уторопською землею аж до високих гір, які так любив Тарас, у виконанні просвітян Ярослава Вакалюка з Кутiв та Романа Кабина з Косова прозвучала пісня на слова Т. Мельничука «Не снись мені, кривавий сон».
Аделя Григорук, літературознавець, секретар первинноi організації НСЖУ Косівщини відзначила, що весь поетичний світ Тараса Мельничука — це глибокий і щирий біль за Україну, за рідний народ. Це була, за суттю своєю, дивовижна людина. Своїм життям, літературним талантом поет намагався примножити добро і справедливість на землі, віддаючи щиру любов Україні. Він був «коштовною Божою краплею на поетичному полі України, неповторним і незбагненним Князем Роси ».
В урочистостях взяли участь поети Наталія Ткачик, Василь Андрушко, Василь Карп’юк, ветеран-просвітянин Володимир Тутуруш, голова Клубу iнтелiгецii м. Косова Зiновiй Библюк, начальник відділу освіти РДА Володимир Козьменчук, директор Косівського районного будинку культури Василь Звіздарик, працівники Косівської ЦРБ, методисти районного відділу культури.
Світла пам’ять про геніального поета Тараса Мельничука буде вічно жити в людських серцях, утверджуючи віру в майбутнє, в перемогу справедливості над злом, об’єднає нас у спільній любові до України.
Надія ІВАНЮК, член Клубу інтелігенції ім. І. Пелипейка
