Навпроти церкви святої трійці у центрі села Соколівки Косівського району, де зливаються воєдино Річка і Рибниця, є невелика Йорданська долина, на якій мешканці заздалегідь визначеного кутка під орудою місцевого священика творять справжнє чудо — сакральне духовне льодове містечко на честь визначної події в житті християн — хрищення Ісуса Христа Іваном Христителем в Ізраїльських водах Йордану.
У минулі сторіччя та й у перші роки ХХІ віку парафіяни традиційно встановлювали у закутку устя двох рік хрести з льоду і берези, іноді поміж них вставляли невеликі ялинки з новорічними прикрасами.
Відколи постала незалежна Україна, здібні місцеві умільці виявляють щораз більше фантазії і кмітливості та після Різдвяних свят споруджують не тільки уже традиційні об’єкти, але й дивують новими архітектурними льодяними шедеврами, тим паче справжніх майстрів-будівельників у Соколівці шукати не доводиться — тут таких чи не найбільше на всю округу. Їх знають і шанують як на Гуцульщині та в Україні, так і далеко за межами держави. Саме соколівські теслярі славляться спорудженням найкращих на Гуцульщині церков, капличок, житлових будинків…
Незалежно від того — чи дошкуляють сильні морози та люті сніговії, чи, навпаки, буває безсніжна зима і триває велика відлига, сакральне містечко таки кожного року постає з льоду на Йорданській долині у всій своїй величі і красі та виглядає особливо привабливо у вечірний і нічний час, коли воно виблискує всіма барвами веселки у місячному сяйві та яскравих різноколірних вогнях електричних гірлянд. Оживають вони звично на Видорші — так місцеві гуцули називають Йорданське Водосвяття. Дух Богоявлення освячує тоді всі наші джерела, ріки, криниці… Джерела нашої віри, ріки нашої надії, криниці нашої любові…
Справжнє диво, приваблива зимова казка завітали у Соколівку у 1994-му році, коли тут не тільки спорудили з льоду традиційний хрест і престіл, а й звели капличку, купіль для освячення води та Різдвяну льодову Віфлеємську шопку-печеру
Звістка про льодове біблійне містечко швидко рознеслась по району, а серед жителів навколишніх сіл Яворова, Річки, Снідавки, Города, Бабина та міста Косова спричинила масове паломництво у Йорданську долину. Усі небайдужі горяни та їх гості кілька тижнів милувалися красою льодяного царства, молились в льодяній капличці й фотографувались на добру згадку аж доки не пригріло весняне сонце. Так несподівано селяни створили свято для душі і собі, й багатьом краянам та численним гостям Гуцульщини.
Відтоді кожне наступне Водосвяття у традиційному Йорданському коловороті вирізняється якимсь тільки йому характерним і неповторним колоритом. Можливо, тому, що за справу беруться завжди нові майстри — почергово з 20 різних кутків села. Починають роботи на старий Новий рік і завершують на Йордан. Наприклад, особлива відповідальність лягла на долю більш ніж 40 вибранців кутків Верхній і Нижній Мокрий у 1999 році — особливій вісі в історії християнства — рік був прелюдією до ювілейного 2000-го. Надворі стояла осіння, майже безсніжна зима. Лід на місцевих річках Рибниці і Річці був відсутній. Його відшукали на одному із ставків аж у Косові — за десять кілометрів від села. У передсвяткові дні бензопилами вирубали на ньому з криги льодяні прямокутні голубовато-білі брили, завантажили їх на шість вантажівок і доставили у Йорданську долину.
Щоб створити гарний настрій сотням парафіян, самодіяльні зодчі сумлінно трудились вдень і вночі та вперше спорудили у гуцульському стилі в натуральну величину оригінальну каплицю, а також майже п’ятиметрову дзвіницю зі справжнім дзвоном, яку вінчала арка з хрестами. Центр сакрального льодяного містечка займав престіл, за яким вивищувалися три хрести, поруч з якими дарували лісові пахощі ялинки, прибрані яскравими прикрасами і електрогірляндами. Ошатною була й огорожа з льодяних стовпів, закосичених смерічками. Жінки вбрали усі споруди барвінком, хвоєю, вишитими рушниками, образами-іконами, електричними гірляндами.
А ось створювати зимову фантазію з льоду у наступному ювілейному 2000 році випала на долю мешканців присілків Блудівка, Горб і Луг. Як і попереднього року, близько сорока ентузіастів були зайняті на зведенні духовного містечка. Гірські самодіяльні зодчі спорудили як уже традиційні каплицю з престолом, дзвіницю зі справжнім дзвоном у вигляді трьох арочних вхідних воріт з хрестами наверху, престіл для релігійної відправи в оточенні трьох двометрових хрестів, ще й великий тризуб і цифру «2000».
З того часу такий набір льодяних фігур кожного наступного року відтворюється, але, звичайно, у зміненому вигляді та місцем розташування.
У 2003 році вхідну браму до духовного сакрального містечка додатково увінчали написами: «Христос христився во Йордані» і «Божого Вам благословення». Залучені до спорудження льодяної казки 40 мешканців з центру села, присілка Луг і Зеленої вулиці використали цим разом рекордну кількість льоду — 11 вантажівок.
2006 року сакральне духовне містечко з льоду спорудили будівничі присілка Річка. В день освячення йорданської води воно скликало до себе більше двох тисяч віруючих з Косівщини і Верховинщини. Не без захоплення, з особливою цікавістю оглядали льодяну казку гості з Львівщини, Вінничини, Київщини, Одещини.
Сім напружених днів з ранку до пізнього вечора будівничі сумлінно, натхненно, невтомно трудились над спорудженням оригінальної каплички, великої дзвіниці зі справжнім дзвоном, символу нашої держави — тризуба, трьох хрестів, престолу.
Йорданське свято кожного року починається традиційно. З раннього ранку і малі, і дорослі у святочних народних гуцульських костюмах з трійцями та прозорими збанками і полив’яними гладунцями-глечиками, наповненими водою, безперервними вервечками стікаються зі всіх навколишніх гір і долин на святкову літургію до церкви, яка наповнюється молитовним натхненням.
Цикл Різдвяних свят завершується величним акордом. Сама природа мовби завмирає в очікуванні чуда, а людські серця — в чеканні благодаті.
Опісля Божої служби у храмі віруючі організованою урочистою процесією прямують з хоругвами, хрестами, лісками, колядками і молитвами до устя Річки і Рибниці, щоб освятити Малу воду — криничну в спеціальних дерев’яних бочівках, і Велику — річкову. І так з року в рік. Хоча кожен з тих років запам’ятовується чимсь тільки йому характерним, своєрідним і оригінальним…
У глибоких за змістом молитвах Йорданського Водосвяття величають Пресвяту Трійцю і просять Святого Духа, щоб зійшов і сам освятив воду. Ось дещо з тих, молитов: «Днесь йорданські води перетворюються на цілющі Господнім пришестям… Днесь людські гріхи йорданськими водами обмиваються. Днесь рай відкривається людям і сонце правди осяюється нам… Днесь ми ізбавилися від давнього ридання і як новий Ізраїль спаслися. Днесь ми від тьми визволилися і світлом богорозуміння озорюємося… Днесь світлом просвічується все сотворіння… І подай усім, що доторкаються до неї, і причащаються, і помазуються нею, освячення, здоров’я, очищення і благословення».
Настоятель місцевої церкви, освячує воду в ополонці та спеціальній дерев’яній посудині, що виставлена на престолі, після чого окроплює нею всіх присутніх на святі і їхні збанки з водою, прикрашені васильком, барвінком та іншим лікувальним і чудодійним зіллям.
Йорданську свячену воду соколівчани стараються шанобливо зберігати цілий рік, бо хочуть бути здоровими і чистими, як вода.
Крім свяченої води гуцули особливо шанобливо ставляться і до свячених на Йордан трійць, які символізують триєдність Отця, Сина і Святого Духа. Трійці бувають різні: дерев’яні з філігранною різьбою, металеві з мосяжними прикрасами, керамічні з барвистими розписами. Їх обов’язково уквітчують зіллям з-за образів — справжніми васильками або безсмертниками. Іноді до них додають пучки червоної калини, барвінку та деяких інших рослин. Все це зв’язують квітчастою хусткою, намистом і барвистими стрічками. Так утворюється трійця, подібна на китицю квітів з трьома свічками з бджолиного воску посередині. З нею у Соколівці до церкви на Йордан йдуть переважно жінки і дівчата. Під час Божої служби трійці запалюють від свічок, що горять на престолі, а звідси з ними йдуть на водосвяття.
Після Божественної літургії священик вмокає трійці, які подають йому газди, у свячену воду, потім чоловіки їх вдруге засвічують, а газдині та дівки зачерпують у гладунчики свяченої води, стараючись, щоб набрати разом з нею і каміння, бо від того будуть великі крижівки у капусти та такі тверді, як каміння.
З засвіченими трійцями газди повертаються додому, де над столом роблять три хрестики димом із свічок, після чого їх гасять. Трійцю кладуть серед стола, п’ють свячену воду, а потім кроплять нею хату. За кропило служить пучок запашного василька, яким був перев’язаний глечик.
Решту свяченої води у ньому розводять звичайною водою з власних криниць чи потоків. Трохи дають її худобі, а також кроплять васильковим кропилом сад, город аби їх не били громи-тучі; маржину, аби гостра була як ця вода; бджоли, щоб не втікали рої і т. д. При цьому промовляють: «Йик від свіченої води утікає усе лихе, так аби від мого газдівства оно утікало, бо тут Юда права не має, ні буря, ні туча, ні птаха, ні відьма не має права відбирати манну (молоко, поживу)».
Частину свяченої води щільно закривають у різних пляшечках і зберігають впродовж усього року, використовуючи її при різних потребах, особливо при хрестинах і при виготовленні ліків із зілля.
Зберігають і губки, запалені від трійці, що мають чудодійну силу. Нею теж обкурюють хату і стайню, щоб очистити від злого і лихого, щоб відводити всякі напасті та страхи. Горяни вважають, що ними можна відвернути бурю, грім і блискавку, можна зцілити хворих, вони захищають від наврочень, а дітей — від переляків.
Після Богоявлення, коли священик ходить з дяком святити будинки, той, у кого є в хаті трійця, засвічує і виходить з нею їм назустріч. Дорогих і бажаних гостей тепло і щиро віншують:
Дай Вам, Боже,
в щасті, здоров’ї наколядувати,
Різдва Христового і нарік дочекати.
А по Різдві — Богоявлення,
Від Богоявлення до Стрітення,
від Стрітення до Благовіщення.
По Благовіщенню —
благу вість землі заспівати!
Страстям Христовим поклонятись
І Воскресіння дочекатись.
А по Воскресінню — до Вознесіння,
А по Вознесінню
і до Зелених свят дочекати.
І так від року в рік, аж до сотні літ.
Нехай всім в добрі живеться на многая літ!
Нехай світлоносні краплини освятять душу народу, допоможуть йому пізнати світло істини, нехай святий мир зійде і на наші внутрішні світи. Бо творення держави починається з каплички душі. Збудуймо цю невидиму капличку і посвітлішає іншим. Нехай ці каплички стануть прозорими крапельками Богоявлення нашої держави!
Дуже багато потрібно правди оповісти про це ЙОРДАНСЬКЕ ДИВО у свящ. о.Богдана про якого Ви добродію навіть не спімнули….