Фестиваль розпочався 21 вересня науково-практичною конференцією «Основні особливості соціально-економічного та культурно-духовного розвитку Гуцульського регіону в специфічних, етнографічних, гірських ландшафтно-кліматичних умовах в період сучасних глобалізаційних процесів. Стан, проблеми, перспективи». 22-23 вересня на майданчиках у Верховині та Криворівні відбувалися основні дійства та конкурсні програми ювілейного фестивалю.
Вдихаючи карпатське повітря, огортаючи поглядом неперевершену красу, одразу відчуваєш себе в зовсім іншому вимірі. Там, де душа прагне орлиного лету, серце заливається піснею соловейка і хочеться бути тут і зараз, вбираючи кожною клітиночкою життя. І тут, у наших рідних і таких непередбачуваних горах, народжується мистецтво, не схоже на інші. Самобутній гуцульський світ причаровує, немов чаклунка. І заглянути в нього, закрутитися в отому шаленому вирі співанок і танців можна на Міжнародному гуцульському фестивалі.
Це дійство, започатковане на зорі незалежності, творчою хвилею залило не лише Гуцульщину, а й світ. Сьогодні фестиваль став своєрідним брендом і популяризував не лише культуру, а й сприяв вирішенню багатьох соціально-економічних проблем регіону. Гуцулів побачили, про них заговорили, і на ХХ Гуцульський фестиваль з’їхалися не тільки з усієї України, а й Канади, США, Естонії, Сербії, Польщі, Румунії, Молдови. На стадіоні можна було побачити навіть жителів далеких Китаю і Японії. А погляд блукав, губився в розмаїтті узорів, вибагливих костюмів, серед яких гуцульська вберя вирізнялася особливою колоритністю.
Як завжди, погода випробовувала гуцулів на витримку. Та вони вже давно переконалися, що ця примхлива пані до них ласкава, то ж, після дощової п’ятниці, суботній ранок радував сонячними промінчиками, хоч і на задньому плані вабила погляд злегка засніжена Чорногора. Фестивальною ходою учасники попрямували до пам’ятника, який засвідчує, що Верховина, за словами І.Франка, є не тільки Гуцульською столицею, а й центром Гуцульщини. Цей пам’ятний знак того дня урочисто відкрили та освятили. А потім величаво пролунала пісня «Верховино, світку ти наш» у виконанні народного аматорського хору «Гомін Карпат» Верховинського РОМЦ. Прем’єра пісні та прем’єра монументу, який, до речі, постав за громадські кошти та кошти благодійників навіть із-за меж району, налаштувала всіх на перегляд ще чогось більш яскравого, феєричного. Тож дружною ходою усі попрямували на стадіон «Черемош».
А тут уже вирує ярмарок: краму різного, як у казці, тільки ціни повертають у реальність. А забави: хочете – портрет художник намалює, хочете – на ослику покатитися, випробувати себе на спортивну витримку… Лише сцена завмерла в очікуванні пісенно-музичної феєрії. Заграли трембіти, заспівали гуцули, ноги пустилися у танок – розпочалося фестивальне дійство.
У горах завжди раді гостям. Тож на сцену урочисто запросили голову обласної ради О.Сича, народного депутата В.Чуднова, начальника управління Міністерства культури України О.Іонову, заступника голови ОДА Р.Іваницького, першого заступника голови обласної ради В.Гладія, начальника Головного управління культури ОДА В.Федорака, начальника Головного управління сім’ї, молоді та спорту, депутата обласної ради М.Карабіна, голів Верховинської РДА та районної ради В.Гондурака та Я.Кікінчука, голову Всеукраїнського товариства «Гуцульщина» Д.Ватаманюка. Прибули на свято офіційні делегації із Чернівецької, Львівської, Закарпатської, Сумської областей.
І линули привітання на всю Верховину: від Президента В.Януковича, від Міністерства культури, які зацитували ведучі. Поблагословили дійство священики Д.Михавків, Р.Болехівський та Ю.Стефлюк.
«Дорогі і любі гуцули з усієї округи: з-над Черемошу, з-над Прута, з-над Тиси…», – полинули щирі слова з уст Д.Ватаманюка. Здавалося, його голос обнімав кожного гуцула, гостей та рідні гори, стільки в ньому було любові та ніжності. Бо фестиваль – то його дітище, що прославило Гуцульщину. Недарма мовив Дмитро Михайлович: «Ми сьогодні з вами проводимо велике дійство, ми вінчаємо двадцяту дитину, наш двадцятий Гуцульський фестиваль. За ці роки наша родина зміцніла, а фестивалі дали започаткування іншим заходам, які допомагають нам у наших важких кліматичних умовах розв’язувати питання і соціально-економічного, і культурного характеру, сприяють збереженню гуцульських традицій».
Дмитро Михайлович подякував усім, хто працював для фестивалю, й нагородив почесним званням «Заслужений гуцул України» голову ОДА М.Вишиванюка, начальника Головного управління культури ОДА В.Федорака, голів осередків криворівнянського, яремчанського, микуличинського, коломийського товариств «Гуцульщина» – І.Зеленчука, І.Яківчука, Г.Боберську, В.Плахту, керівника народного аматорського родинного танцювального колективу с.Віпче М.Ванджурака, М.Корнелюк – начальника відділу культури і мистецтв РДА, Я.Колотило – радника міністра культури Румунії. Посмертно звання «Заслужений гуцул України» отримав А.Ясельський, котрий жив у Великобританії, але серцем і душею та своїми справами був із Гуцульщиною.
Урочисте підняття прапорів України та Гуцульського фестивалю, лунає пісня від «Гуцульських дівчат», із привітальним словом до присутніх звертається голова облради О.Сич: «…Бажаю гарно повеселитися, фестивально набутися, бажаю, аби ювілейний, сотий фестиваль відбувався у гуцульській столиці – Верховині. І так від сотні до сотні й до скону віку хай існує гуцульський рід. Нехай не цурається ніхто з нас гуцульського роду, гуцульського коріння, гуцульської традиції, своєї віри. Нехай не пускає нікого, нічого лихого ні в душу, ні в серце, ні на свою земельку. Добра і злагоди кожній гуцульській родині». Не забув Олександр Максимович про обіцяні на «Полонинському літі-2012» нагороди для кращих сільських громад. Їх переможцям вручив перший заступник голови облради В.Гладій. Лунали слова привітання від Р.Іваницького, В.Чуднова, господарів свята – В.Гондурака та Я.Кікінчука. Вони нагородили медаллю «За заслуги перед територіальною громадою Верховинського району» В.Янушевську із Зеленого. Також медаль «За заслуги перед Прикарпаттям» отримав сільський голова Голошино О.Федорчак.
Опісля урочистої частини відкриття фестивалю розпочався конкурс між творчими колективами, які показували свою майстерність на чотирьох сценах. Фольклорно-танцювальні колективи радували глядачів на головній сцені стадіону «Черемош». Першим свою «Гуцулку» станцював дитячий танцювальний колектив «Цвіт роду нашого» с.Прокурава Косівського району. Путильський район представляв фольклорно-етнографічний колектив «Зґарда» БК с.Ростоки.
Танцювали рахівські Ростоки, фольклорний колектив яких теж виступав, а після – фольклорний колектив БК с.Космач. За Коломийський район танцювали: колектив з с.Великий Ключів, народний фольклорний танцювальний колектив с.Велика Кам’янка. Від Надвірнянщини своє мистецтво презентували: народний фольклорно-етнографічний колектив «Біла Криниця» с.Чорні Ослави, танцювальний колектив «Горянка» й «Горяночка» м.Надвірна, фольклорний колектив с.Лоєва. Колектив із Вижниці, народний фольклорно-етнографічний колектив «Арніка» с.Яблуниця нашого району, як і всі попередні, створили неперевершене мистецьке свято, яке завершилося вечорницями від колективу із с.Нижній Березів Косівського району.
На інших сценах Верховини та Криворівні фестивальні дійства тривали не з меншим розмахом…
Ярослава ПОП’ЮК,
Людмила ЗУЗЯК,
Іван ЗЕЛЕНЧУК
