Перша книжка

Вчився я у першому класі. Скоро навчився читати, а книжок у той час у селі мало де було.

Бібліотека — тільки в читальні Товариства “Просвіта”. Книж ки тут видавали лише дорослим. А у школі бібліотеки не було. Батько побачив, що я маю велике бажання читати книжки і вирішив повести мене до нашого священика отця Іванця. Він був з ним добре знайомий по роботі в кооперації. Нас привітно зустріла дружина священика і повела в другу кімнату, де жила її сестра пані Оля, і попросила її дати мені почитати якусь книжку.

В кімнаті стояло декілька книжкових шаф і стелажів, на яких рядами стояли великі та малі книж ки. В мене очі розбіглись, коли побачив оце багатство. Це ж можна читати і чита ти! Пані Оля запитала мене, про що хотів би я прочитати. Я довго не думав і вигук нув: “Про козаків!”. Про них я багато чув зимовими вечорами, коли батько і дядько Іван читали книжки про Богдана Хмельницького. Та й сусідський куток нашого села називали Козацьке, а ще за селом, у бік Винників, на горі росли три велетні – дуби. Це місце називають “Могила”. Тут, за переказами, похоронені козаки, які з Максимом Кривоносом йшли на Львів і загинули, штурмуючи там Високий Замок.

Тоді пані Оля усміхнулась і дала мені невеличку книжечку. Я прочитав — Андрій Чайківський “За сестрою”. — Коли прочитаєш, прийдеш і розкажеш мені, про що тут написано. Після цього дам тобі другу книгу, — сказала пані Оля. Додому йшов дуже поважно. Хотів, щоб все село бачило, що я вмію читати і несу книжку. Прочитав дуже швидко. Я був зачарований хлопцем Павлусем, який із запорожцями визволяв свою сестру з турецької неволі. Про це і розказав, коли прийшов за другою книгою.

Пані Оля мене вислухала, похвалила, що уважно читав, запитала, чи подобається вчитись, і дала другу книжку. Так з легкої руки пані Олі я прочитав повісті Андрія Чайківського (“На ухо дах”, “Олюнька”, “Козацька помста”, “Побратими”, “До слави”), а також “Кобзаря” Тараса Шевченка, оповідання англійського письменника Кіплінга “Мауглі” та багато інших. І тільки багато років пізніше, прочитавши книгу “Спогади про Івана Франка”, переконався, що одержав першу книжку із рук нареченої Івана Франка Ольги Рошкевич, яка останні роки жила у нашому селі Миклашеві біля Львова у своєї сестри Михайлини Рошкевич-Іванець.

Володимир МОРАВСЬКИЙ,
член Національної Спілки журналістівУкраїни

Share

Залишити відповідь