У 1840 році було збудовано і освячено церкву Покрови Пресвятої Діви Марії у селі Білоберізка. Вона була невеликою. У 18441851 роках навколо неї було побудовано нову, більшу церкву, яка стоїть й до нині. У старій церкві відправляли Богослужіння, коли і будували нову.
Оцинкований лист при везли з Австрії, тому стіни, обшиті цією бляхою, збереглися до сьогодні. Ліс рубали в урочищі Ціви і возили волами, биками. 15 чи 18 дерев зрубали на пасовищі, де тепер розташовано майстерню Білоберізької школи. А поофірував ліс на церкву заможний ґазда.
У 1850 році стару церкву розібрано і продано у Косівський район – село Розтоки, присілок Свидовець. У нім від правляються Богослужіння і тепер.
Нову церкву розписували 5 художників зі Львова. Це затягнулося на десять років (18521862), тому що малювали лиш у сонячні і теплі дні. У 1852 році виготовлено іконостас. На образі Святого Миколая на морі зберігся дарчий напис, датований 1852 роком. Багато людей жертвували на храм Божий гроші, ікони. . .
За спогадами найстаршого жителя села Андрія Ілліча Дудидри, 1916 року народження, який 30 років був паламарем у церкві, з 1947 року до нинішнього дня у Білоберізці служило 28 священиків. Після війни, у 1946 році, настоятелем храму був німець, який мало розмовляв російською. З 1947 року 15 років на стоятелем храму був отець Іван Шовгенюк, який крім Білоберізки, мав ще парафії у Розтоках і Великому Рожині. Був дуже доб рим, чуйним до потреб пара фіян. Якщо сім’я була бідною, не брав грошей за хрестини, весілля, похорони.
Як згадує А. Дудидра, у вересні 1947 року в стіни церкви стріляв із пістолета командир винищувального батальйону, старший лейтенант, прізвища котрого не встановлено. Ці 5 дірок від куль у стіні церкви можна побачити й нині. Через три тижні цей офіцер був важко поранений біля села Барвінково. Цим Господь показав: ніколи не піднімай руку на святе, вічне.
Після отця Івана Шовгенюка настоятелем храму 3 роки був отець Михайло Березюк. Квартирував у Дмитра Федюка. Мав парафію і в Черемошній. У день свята Різдва Христового вранці поїхав висвячувати хату в Чере мошній. Повернутись вчасно не зміг, бо не було автобуса. Й ос кільки Богослужіння на Різдво Христове у Білоберізці не відбулося, змушений був через це піти із парафії.
Один рік священика на па рафії не було, кілька разів Службу Божу відправляв свя щеник із с. Петраші Путильського району. Через рік приїхав священик із Молдавії – отець Дмитро Паторак. Церкви в час тоталітар ного комуністичного режиму в багатьох селах були закриті і він, крім Білоберізки, обслуговував села Хороцево, Барвінко во, Устеріки, Стебні, Довгополе…
Хтось із сексотів доніс у район, що в церкві є 2 синьо-жовті хоругви. Ввечері до хати палама ря А. І. Дудидри прийшов голова сільради Микита Танасійович Іванюк і попередив, що вранці в церкві буде співробітник КДБ з Івано-Франківська. Вранці, коли приїхали “гості”, то побачили 2 сині хоругви з червоними фризлями. Жовті фризлі було замінено на червоні. Півтора року настоятелем храму був поляк – отець Нестор Дзюбак.
Один рік на парафії служив отець Василь Юрчук. Отець Роман Олексюк був парохом села 2 рази по 2 роки. Отець Щербатюк був на парафії 2 роки, потім висвятили молодого священика Коновалюка. Він служив на парафії 1 рік. Отець Василь Петльоха був настоятелем храму 3 роки. За цей час було зроблено малярні роботи всередині церкви.
Півтора року настоятелем храму був отець Федір Дунич з Уторопів Косівського району. Потім 4 роки служив на парафії отець Микола Химин. То був час початку нашої незалежної держави. У 1991 р. о. Микола разом із парафіянами висвячував синьо-жовтий пра пор, благословив прийняття присяги військовослужбовців запасу на вірність Україні. За час його служіння було побудовано резиденцію за фінською технологією із тирсоплит, збудовано і освячено капличку, почалося будівництво церкви у с. Хороцево.
Нинішній настоятель храму отець Дмитро Петльоха служить з 1993 року. За цей час збудовано нову добротну резиденцію з усіма прибудовами, перекрито церкву алюмінієвим листом, облагороджено терито рію церкви. Завдяки щирим по жертвам парафіян побудовано огорожу з каменю із кованими виробами, позолочено іконостас, обшито дзвіницю фальшбрусом, придбано 4 позолочені підсвічники на 32 свічки та по золочений аналой. Біля церк ви викопано та облаштовано криничку, встановлено дубові хрести біля церкви і на цвинтарі.
У день храмового свята – По крови Пресвятої Діви Марії – від імені церковного комітету щиро дякуємо всім, хто своїми пожертвуваннями, працею долучився до розбудови нашої церкви. Бажаємо всім міцного здоров’я, щастя, достатку, миру і злагоди, нехай Пресвятая Богородиця покриває своїм всечеснішим омофором вас, ваших діточок, ваші сім’ї, ваші родини і захи щає від усіх негараздів на життєвій дорозі. Нехай сходить на всіх вас Боже благословення на многії і благії літа.
Михайло ШКРІБЛЯК,
голова церковного комітету. Газета “Верховинські вісті”, № 42 (6781), 15 жовтня 2010.
