Дещо про екслібриси з колекції Національного музею Тараса Шевченка

Історія екслібриса (книжкового знака) сягає у середньовіччя (ХY – XYI ст.), започаткована у Німеччині художниками Альбрехтом Дюрером, Гансом Гольбейном, Лукасом Кранахом, а звичай ставити на титульних сторінках книжок напис “Ex libris” (що означає “Із книг”), а далі прізвище власника – бібліофілами.

Пізніше напис стали прикрашати різними образотворчими та орнаментальними елементами, які повинні були передавати певною мірою або професію, або характер чи уподобання, специфіку книгозбірні власника-книголюба тощо.

Поступово все більше художників захоплювалися цим видом мистецтва, так званою, малою графікою. Їхні твори з титульного аркуша книги перенеслися на невеличкий клаптик паперу, де за допомогою різноманітних технік гравірування: на дереві, металі, ліноліумі, пластику, оргсклі чи відбитих з літографського каменя обо цинкографічного кліше витворювалися справжні шедеври, що експонувалися потім на різноманітних виставках, аж до міжнародних і давно стали об”єктом колекціонування.

Історія українського книжкового знака починається з XYII ст. Спочатку з”явився він на книжках у бібліотеках вельмож, багатіїв-купців, у книгосховищах середньовічних монастирів, університетів і різних наукових та державних закладів. Цим написам Іван Франко присвятив спеціальну розідку.

Склалася своя українська школа книжкового знака. Написані окремі книжки про екслібриси та екслібристів, безліч статей у періодиці. Чимало з них є і у нашій колекції унікальної книги та в групі зберігання “Друковані матеріали”.

Історія Шевченківського екслібриса розпочалася з кінця ХІХ ст., коли невідомий художник створив шрифтовий книжковий знак для бібліотеки Наукового товариства імені Шевченка у Львові, сучасна цинкографія якого (1984р.) поспупила до нашого музею із збірки колекціонера Володимира Вітрука. Вперше на мініатюрі згадане і ніби започатковане на майбутнє возвеличення імя великого Генія.

Хоча чи вперше ? Адже ще сам Тарас Григорович виготовив добре відому нам кришталеву штамп-печатку зі своєю монограмою “Т.Ш.”, відбитки якої є на його малярських творах та офортних автопортретах 1860 року. Можливо, що ці печатки він ставив і на своїх книжках, але таких даних, на жаль, поки-що немає. Ця невеличкого розміру, гранчастої форми, схожа на чарку печатка придбана музеєм у 1960 році в громадянки Гілєвської М.А.

До перших Шевченківських екслібрисів відноситься і твір львівської художниці О.Л.Кульчицької (1877-1967), яка для бібліотеки школи імені Шевченка у Володимирі – Волинськім відтворила на пеший погляд простий, але дуже милий зорово, книжковий знак: двоє дітей на лавці і ще одна дитина біля подіуму спостерігають за учнем, який пише на дошці слова Т.Г.Шевченка: “в своїй хаті своя й. . .”. Обабіч дошки зображення гербів, а назва бібліотеки і міста розташовані вгорі та унизу. Симетрія, простота, елегантність, вклинення признаків гербового екслібриса, що довго панував на Україні. У музеї є експонується цинкографія з рисунка пером, виконаного 1918 року (деякі джерела подають датування 1915-1916 рр.).

Доля уготувала “Кобзареві” і її авторові Т.Г.Шевченку свій найбільший дар – безсмертя. Його вірші завжди приваблюють майстрів мистецтв, служать невичерпним джерелом їх натхнення, а в свою чергу, твори митців благословляють Тараса Григоровича “славою святою”.

Колись великий педагог Антон Макаренко говорив, що книжки – мов переплетені люди. Ці його слова можна перенести і на екслібрис – на ньому переплітаються долі: художника – автора, власника – шанувальника книги і Тараса Гриигоровича, чиє життя і творчість зачепили Душу двох перших.

У фондах Національного музею Тараса Шевченка зібрано більше трьохсот оригінальних авторських робіт цього жанру, який давно виділився в окрему групу графічної Шевченкіани. До речі, слово “Шевченкіана”, найбільше зустрічається в сюжетах екслібрисів. Майже всі вони з підписами художників, на зворотах багатьох є авторські клейма, на деяких дарчі написи. Джерело надходження їх до колекції різне. В основному це подарунки авторів обо колекціонерів, деякі закуплені у художників чи власників.

Значна група з цих мистецьких творів становить собою інтерпретацію сюжетів, запозичених з шевченківської творчості із характерним традиційним рішенням, яке складається з відображення конкретного епізоду, персонажі якого легко впізнаються. Окремі графічні листи інтерпретують вірші поета. На багатьох роботах використані художні твори, портрети, автопортрети Тараса Григоровича, і їх у нашій колекції більшість. Часто на графічній мініатюрі є зображення основного поетичного доробку Шевченка, його книжки “Кобзар”, як у творах київського художника І.Г.Пантелюка (1913 – 1992) “Ex Libris Галини Янчак” та М.І.Грепиняка (1933р.н.) з с. Брустури Косівського району Ів.-Франківської обл. “Ex Libris Ольги Князь” (дереворити, 1980 р.).

У 20-30-х роках ХХ ст. екслібрис набув розквіту завдяки роботам Василя Кричевського, Георгія Нарбута, Івана Падалки. У збірці є “Ex Libris Дмитра Ревуцького” В.Кричевського (1872-1952) 1926 року виконання у сучасній цинкографії 1984 року, де автор тонко використав мотиви поеми “Невольник”. Це один із найдавніших книжкових знаків із зображенням бандуриста. Виконаний він для автора дослідження “Шевченко і народна пісня”, відомого українського фольклориста і літературознавця.

І як відгомін тих років, твір І.Пантелюка – дереворит, виконаний 1976 р., “Ex Libris Костя Костевича Журбицького” з зображенням печатки із написом: “Перші вечірні курси для дорослих ім. І.П.Котляревського. Хутір Синяк Київського полісся. 1920-1922” та портретом пи сьменника і словами Т.Шевченка: “Будеш, батьку, панувати, поки живуть люди, поки сонце з неба сяє, тебе не забудуть!” (Подарований музею власником у 1978 році без дати виконання твору).

Широка географія Шевченківського екслібриса – це перш за все Україна: Київ, Харків, Львів, Ів.-Франківськ, Дніпропетровськ, Суми, потім Росія, Грузія, Литва тощо.

Виконані книжкові знаки для людей різних професій – художників, письменників, вчених, артистів, і взагалі, для різних шанувальників Тараса Григоровича. У наш час до цього списку додалися політики і бізнесмени.

У 1936 році грузином В.Цілосані виконано для організатора ленінградського клубу екслібристів, автора досліджень з історії екслібриса В.Савонька твір, де вперше у книжковому знаці використано портрет Т.Шевченка – симпатичний силует. На жаль, у музеї ця робота є тільки у репродукціях.

З цього часового періоду мабуть найлаконічніший, каліграфічний, ритовинний книжковий знак: “Шевченкіана Ю.О.Меженка” (до якого, до речі, повертаються сучасні екслібристи, особливо західні митці), виконаний ленінградським художником В.А.Меншиковим (1910-1978) для бібліографа, колекціонера, відомого збирача “Шевченкіани”, директора Ленінградської публічної бібліотеки. Ця цинкографія з мініатюрним силуетом поета, виконана автором ще у 1938 році, подарована музею 1970 року В.Вітруком, невірно датована у Державному музеї Т.Г.Шевченка 1958 роком.

Розглянувши колекцію екслібрисів, вдалося на чимало з них уточнити атрибуційні дані, деякі ж атрибутувати чи то за монограмою автора, вміщеною десь делікатно в композицію твору, чи то за своєрідним авторським почерком у створенні сюжету, чи за підписом художника або літературними джерелами.

Новий підйом екслібрисної шевченкіани відбувається у 60-х роках ХХ ст., що триває й до сьогодні. У фондовій колекції нашого музею найбільша частина знаків відноситься до цього періоду.

В основному це вишукані, композиційно легкі, оригінальні й красиві твори, з вдало підібраними шрифтами, часто побудованими за принципом каліграфії, позбавлені графічної сухості.

В екслібрисах завжди приваблює простота й мініатюрність. Таких творів у збірці можна виділити декілька. Один з них, виконаний для Ю.Меженка, уже названо. З тієї ж збірки В. Вітрука, як робота невідомого автора, в 1974 році до музею надійшла і мініатюра у вигляді яєчка-писанки зі словами: “Збірка Тараса Максим”юка”. Виявляється, що її створив сам автор збірки, колекціонер з Одеси, знаменитий збирач україністики. У вигляді яєчка і ліногравюра С.І.Пасюка “Шевченкіана Сергія Пасюка” (1990 р.), в центрі якої автор вдало вкомпонував “Катерину” з однойменної роботи Шевченка.

У творі Д.М.Мірошниченка (1930 р.н.) “З колекції кобзарів Є.Артеменка” (1985 р., червоного кольору) надзвичайно професійно виконано портрет Тараса Григоровича: у сонячних променях, обрамлений калиною, квітами. Симпатичні, з використанням декоративного елементу і ліногравюри львів”янина Р.Я.Василика (1947 р.н.) та харків”янина В.А.Усолкіна (1934 р.н.) – знаки, виконані для “Шевченкіани” відомого колекціонера, найщедрішого поповнювача нашої збірки екслібрисів, не один раз уже названого Володимира Вітрука. Цікаві і інші композиції, виконані для його збірки – це твір киянина А.С.Мистецького (1910-1985), де автор передав на невеликому клаптику паперу віхи життя Тараса Григоровича: від маленької хатини, де він народився, автопортретів 1840, 1847 років до його портрета останніх років, або дереворит М. Грепиняка – у вигляді меморіальної дошки, з чудовим портретом Шевченка в овалі, з декором і гарним шрифтом (1979р.). Майстерні і ліногравюри (1972р.) – франківця П.М.Прокопіва (1947 р.н.). На цинкографії чернівчанина І.Д.Балана (1941 р.н.) “Із книг Вітрука” (1984 р.) за допомогою вправно вирізаних штрихів передана композиція, яка нагадує гарну декоративну таріль з зображеннням голови Тараса Григоровича у лавровому вінку.

Окрім чітких геометричних ліній, орнаментів, сільських і міських пейзажів, художники в своїх творах використовують зображення різних ужиткових речей (рушників, каламара, палітри, пензлів, бандур) та різних символів: лаврового, тернового вінків, дерева життя – символу, який має глибокі корені в далекому минулому і займає особливе місце в народній творчості, сонця (тепло і добро), кола – як символа безкінечності, квітки соняшника (витривалість, постійність, сила), калини (дівоча врода), птаха (жіночий образ), хати – світлиці. Часто використовується образ матері з дитиною. Все це в певній мірі характеризує власника збірки. Так, в екслібрисі “Шевченкіана Ніни Матвієнко” худ. Р. Василик передає симпатичний образ співачки з сонцем і горлицею в руках. А в невеличкому жанровому сюжеті В.І.Хвороста (1936 р.н.) з міста Дніпропетровська: море, шхуна, місяць, автопортрет Тараса Григоровича 1847 р. – передано не тільки частину історії життя поета, а й військову професію власника збірки П. В. Валового. До речі, робіт цього плодовитиго художника у нашій колекції вісім. В основному, – це твори з різноманітними портретами Шевченка в декоративному обрамленні – сюїта тонких поетичних мініатюр зі стилізованими квітами, листям, чарівними птахами. Автор добре володіє технікою ліногравюри, яка дозволяє робити тональні переходи, досягти різного ступеня насиченості, виразності силуету і вишуканої лінії.

В.Хворост – ініціатор створення клубу екслібристів, організатор численних виставок у Дніпропетровську, першим видав книжку “Шевченкіана в екслібрисі” (Дніпропетровськ: “Січ”, 1993 р.). Поруч з батьком працює і його син, робіт якого музей не має.

Важко в мініатюрі передати в точності копії автопортретів великого Генія, але деяким митцям вдалося уміло це зробити. Так, М.М.Бондаренко (1949 р.н.) з міста Буринь Сумської області, в екслібрисі “Шевченкіана Францевої Н. П.” (1984 р.) вдало відтворив автопортрет поета зі свічкою. З десяти робіт цього автора, що зберігаються в колекції, хочеться відмітити ще один його твір – “Із книг Шумова А.А.: памяти Ивана Петровича Кавалеридзе. 1887 – 1987.” До столітнього ювілею скульптора автор вдало інтерпретував пам’ятник Шевченкові в Ромнах у графічній мініатюрі для бібліотеки московського дослідника творчості І. Котляревського: темний пам’ятник на тлі біленьких хат, чітко обрамлена композиція, з пластично модельованими формами і площиною аркуша та різноманітно насичені кольори надають враження простору.

Серію екслібрисів із зображенням пам’ятників великому Кобзареві започаткував у 1964 році київський графік В.П.Вечерський (1927 р.н.), але жодного із цих творів у музеї немає, є тільки дві його роботи – ліногравюри з портретами Шевченка: “Екслібрис Шабліовського Є.С.” (1970 р.) та “Шевченкіана В.С.Костенка” (1971 р.).

Уміла і тонка робота Бориса Романова (1949 р.н.), художника-дизайнера з міста Сєвєродонецька, великого шанувальника творчості Тараса Григоровича, найбільшого нашого комплектувальщика. Він щорічно до 9 березня створює новий, неповторний екслібрис – їх у нашій колекції вже 41 одиниця. В невеличкій мініатюрі, гравюрі на пластику (1995 р.) передано автопортрет Шевченка 1861 р. з дуже делікатними доповненнями свічки і абревіатури “ЄІ” (екслібрис) і “Б.Р.” (Бориса Романова).

В своїх творах митець підкреслює контрасти чорного і білого, притримується чіткої лінії, створює неповторні силуети. Вони в нього ліричні, інколи з гумором, з поєднанням у сюжеті минулого й сьогодення. Його дуже мила робота, де зображено Шевченка, який заглядає у двері квартири – екслібрис “EL В.Асєєва” (1997 р.).  Взагалі, у його творіннях всюди присутній Шевченко – різні симпатичні образи. Подобаються ці екслібриси працівникам музею, колекціонерам, побували на багатьох виставках, в тому числі і міжнародних.

Шевченківський екслібрис експонувався вже на виставках у Канаді, Японії, Гонконгу, Франції, Італії, Іспанії, Польщі, Чехословаччині, Литві тощо. Окрім виставок, що два роки з приводу екслібриса – цього малесенького книжкового знака – відбуваються, навіть, Міжнародні конгреси.

В Україні перша виставка “Шевченкіана в екслібрисі” відбулася у Львові в 1984 році до 170-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка на основі збірки В. Вітрука. Цього року також були організовані виставки в Івано-Франківську, Харкові, Сумах, Ачинську, Вільнюсі.

Особливо плодовитим для екслібрисної шевченкіани став 1989 р. – рік, проголошений ЮНЕСКО роком Шевченка з нагоди 175-річчя від дня його народження. В Україні відбулися обласна у Дніпропетровську, великі Міжреспубліканські виставки екслібриса “У вінок Кобзареві” в Сумах та Києві, саме у нашому, тоді Державному музеї Т. Г. Шевченка, на якій було представлено біля трьохсот кращих екслібрисів більш як сотні авторів з різних куточків України і республік колишнього Радянського Союзу. Експонувалися твори професіоналів і самодіяльних художників. До речі, є у нас дуже майстерно виконана композиція самодіяльним художником Є.М.Горельчиком (1950 р.н.) з Івано-Франківська у ліногравюрі “Шевченкіана П.Прокопіва” (1982 р.): силует Шевченка у колі, рушник, трисвічник і малярські та поетичних атрибути. А для виставки “Шевченкіана в екслібрисі”, що відбулася в Івано-Франківську, П.М.Прокопів (1947 р.н.) виконав прекрасну гравюру на пластику, площинно-декоративну, шрифтову, де за допомогою вдало вирізаних штрихових ліній і чередування темних і світлих плям вийшов чудовий портрет Тараса Григоровича у декоративній рамці. Доповнюють композицію і введені атрибути – палітра, пензлі, кобза, і гарний шрифт. Сім творів цього автора зберігається в нашій колекції.

Ще хочеться згадати одну виставку в музеї, що відбулася 1994 року, і яка сприяла популяризації і вивченню екслібриса – це ІІ міжнародна виставка екслібриса “Релігій багато – Бог один”, де було представлено роботи тридцяти дев’яти художників із двадцяти семи країн світу. На релігійну тематику виставка в музеї Шевченка невипадкова, бо для нас, українців, книги “Кобзар” і Біблія стоять поряд. Як пише доктор філологічних наук Микола Ігнатенко у статті “Авторемінісценції у творчості Тараса Шевченка” “. . . незчисленні смислові та образно-стильові містки від твору до твору забезпечує й Шевенковому “Кобзареві” монолітність біблійного гатунку, в якій дискретність складових, розокремленість на самостійні твори, стає хіба що формальною. У цілому ж по обидва боки виходить автобіографія метаавтора: у Новому Завіті – Христа, в “Кобзарі” – Шевченка”1.

Добровільне товариство любителів книги України до виставок видало каталоги, які є також у нашій колекції. Товариство дуже багато робить для популяризації цього різновиду малої графіки, для популяризації книги. Тому, дуже доречні контоміновані рядки поезії Тараса Григоровича, звернені не тільки до своїх сучасників, а й до майбутніх поколінь: “Учітеся, брати мої, думайте, читайте . . . ” у композиції з портретом Кобзаря, який ніби виростає зі сторінок книжки, на гравюрі доцента Українського поліграфічного інституту імені І. Федорова в Києві О.І.Мікловди (1942 р. н.) “Ex Libris Товариства книголюбів УРСР”. За цю роботу автор отримав першу премію на конкурсі екслібрисів для товариства, один оригінал якої зберігається в музеї. Ці слова – своєрідний заклик звертатися до книги – вічної основи людських знань, використані і у творах І.Пантелюка “З книг Василя Васильовича Боб’яка” (1958 р., дереворит), львів’янина С.К.Хижняка (1926 р.н.) – “Книга українська” (1964 р., ліногравюра), Б.Романова “Ex libris Р.Вітренко” (1988 р.).

Двадцять шість ліногравюр 1989 року музей закупив у самодіяльного художника з села Завалля Івано-Франківської області Е.І.Храпка (1947 р.н.). Це твори на шевченківську тематику, виконані для обласних організацій ДТЛК. У своїх композиціях автор уміло використовує якісь своєрідні особливості кожної області, а також певні моменти перебування там Кобзаря, чи вшанування його пам’яті.

Багато робіт митці присвятили різним товариствам, пов’язаним з ім’ям Великого Генія, а також бібліотекам, музеям. Минулого року в дарунок НМТШ від Лариси Онишкевич поступив екслібрис, виконаний для Наукового Товариства ім. Шевченка в Америці: штриховий, з геометричним витіюватим переплетенням букв “НТШ” – логотипом товариства, з написом: “Дар д-ра Вергуна”. Є у музеї книжковий знак, виконаний для Орського музею Тараса, подарований Євгеном Сверстюком у 2000 році. В творі О.П.Тарасенка (1918 р.н.) з міста Ялти “Музею-заповіднику Т.Г.Шевченка 50 років” (1975 р.) вражає багатоплановість композиції, відчуття простору, повітря. З любов’ю виконана М.Бондаренком на білому ватмані зеленою фарбою ліногравюра “Літературно-меморіальний будинок-музей Т.Г.Шевченка. м. Київ”, де прекрасно відтворено фасад будиночка, який в обрамленні слів унизу та символічних листка з гілкою калини угорі, виглядає як лялечка. Експонувався на виставці в НМТШ, присвяченій 75-річчю Київського літературно-меморіального будинку-музею Т.Г.Шевченка.

Поява кольорів у книжкових знаках: червоних, золотистих, зелених, теракотових і інших оживили їх графічну однотонність (кожний колір на екслібрисі друкується з окремої дошки).

Поєднання ж червоного і чорного кольорів надає творам особливого емоційного напруження. Таких робіт декілька у М.Бондаренка, а саме: “Шевченкіана Олексія Кузьменка”, “Шевченкіана Віктора Манжули” (ліногравюри, 1987 р.). Ліногравюра (1964 р.) киянина І.О.Саратовського (1937 р.н.) “Шевченкіана В.Вітрука” також побудована на контрасті чорного пам’ятника поетові на могилі і червоних символічних сонця і гілки.

Дещо експресивні, тонкі гравюри на пластику Ю.Г.Процана (1948 р.н.) з Івано-Франківська: “Из книг М.Д.Круля” (1987 р.), “Шевченкіана Володимира Онищенка” (1987 р.). Остання – одноколірна, із гарно переданим у композиції автопортретом Кобзаря 1840 року.

Прекрасна двохколірна мініатюра і киянина художника В.А.Онищенка, з зображенням пам’ятника Шевченкові в Ромнах “Из книг Шумова А.А.”, оригінала якої немає у колекції.

Червоного кольору ліногравюра художника М.Огнівцева з Харкова “З книжок Олександра Сарани” (1967 р.) привертає увагу гарною композицією, в якій автор використав Шевченкових героїв: Катерину, селян, а також такі атрибути поета, як книжку і перо.

Із цікавих кольорових ще треба відзначити трьохколірний (зелений, чорний, пісочний) “Ex Libris Vaclav Bastines. 1814. Пам’яті Т.Г.Шевченка. 1861”, створений, уже згадуваним, плодовитим і хорошим художником М.Бондаренком для колекціонера з Чехії. У композиції твору використані не тільки контрасти кольорів, а й контрасти у житті Тараса Григоровича: угорі – українське миле село, унизу – юрти, безрадісний Кос-Арал.

Одним з перших на Україні в техніці кольорового екслібриса почав працювати художник з Чернігівщини, лауреат Національної премії імені Шевченка В.І.Лопата (1941 р.н.), який дуже багато часу присвятив ілюстраціям до Тарасового “Кобзаря” і, яких багато є у нашій колекції. На жаль, його екслібриси у музеї є тільки в репродукціях. Це про них дуже добре відгукнувся відомий знавець і завзятий пропагандист книжкового знака, мистецтвознавець, президент Українського екслібрис-клубу Петро Нестеренко – “художник демонструє вільне володіння виражальними засобами, що у поєднанні з національним колоритом підносить екслібрис до рівня невеличкої новели”2. Недаром їх автор увійшов до престижної Португальської бібліографічної енциклопедії екслібриса. До неї увійшли також й інші художники: уже названий О.Мікловда, О.І.Криворучко (1942 р.н.) з Чернівців, його цинкографія “Ex Libris В.Вітрука” (1979 р.) впадає в око чудово виконаним силуетом поета і гарним писаним шрифтом; брати Харуки з Києва та одесит Б. Беккер, робіт яких у колекції немає.

До всесвітньої енциклопедії екслібриса увійшов і художник з Харкова М.С.Неймеш (1948 р.н.), який за сприяння Галини Клід з Канади невеликим накладом видав у 1995 році в Харкові книжку-альбом “Ми екслібристи” з оригінальними авторськими відбитками і підписами харківських художників. У 1997 році М.Неймешом один примірник цього видання люб’язно подаровано музею.

До альбому увійшли роботи Миколи Степановича, яким можна дати таку загальну характеристику: цікаво скомпоновані, ілюстровані героями та словами з творів Т.Шевченка, багатопланові, з використанням різних символів і атрибутів.

Ліногравюри В.Усолкіна (1934 р.н.) самобутні, декоративні, з упевненими і відточеними рухами різця. Цікава композиція з пера, аркушів паперу і слів Шевченка: “Не для людей, тієї слави, мережані та кучеряві, оці вірші віршую я, для себе, братія моя!” в екслібрисі для М.Неймеша. Окрім альбому, у музеї зберігається ще двадцять три оригінальні роботи цього автора. Художник до Шевченкового ювілею (175-річчя) підготував збірку екслібрисів з десяти робіт (1983-1989 рр.) і подарував її музеєві. Вражає його композиція з бандури, декоративних квітів, гарного шрифту, чітких ліній і слів Шевченка: “А хто грає, того знають і дякують люде . . . ” в “”Ex Libris Євгена Дорошкевича”.

Витончені й з любов’ю виконані ксилографії М.І.Демиденка (1930-1993), у сюжетах яких автор часто використовує слова Тараса Григоровича, звернені до Людини. “Діла добрих обновляться, діла злих загинуть” – слова на тлі розгорнутої книжки, обрамленої унизу лавровими гілками, а угорі сяючими променями в екслібрисі “Ця книга Леоніда Демиденка”; “Добро, у кого є господа . . . ” – на тлі розгорнутої книжки з силуетним портретом Шевченка у композиції для екслібриса великих шанувальників Тараса Григоровича Шевченка “З книг родини Нардіда”.

В альбомі є своєрідні і симпатичні роботи Олега Панасенка (1939 р.н.). Твори Олексія Литвинова (1951 р.н.) – бездоганні портретні мініатюри, з чудовими композиціями, з віртуозним вирізуванням на пластику та оргсклі. Штрих гнучкий і поривчастий у “Екслібрисі Яготинського державного історичного музею”, з багатоплановою композицією, використанням автопортретів Шевченка (1840 р.) та Катерини Білокур (1955 р.).

Там є ще роботи художника-колекціонера М.І.Молочинського (1934 р.н.), чия майстерня стала центром екслібрисного життя Харкова. Він вільно володіє технікою ксилографії, що дає можливість досягти художнику виразності графічної мініатюри. Слід відзначити його екслібриси, обрамлені словами Т.Г.Шевченка – ліногравюри для художника М.С.Каплоухого, а також філігранні дереворити для С.Мандриченка, Г.Минькевича. Багато років вже працює автор над екслібрисною шевченкіаною. Ще один його твір “Шевченкіана В.Вітрука” викликає асоціацію з іконографією Спаса Нерукотворного. Цей твір відсутній у колекції.

Чимало зібрано у нас книжкових знаків, присвячених відомому власнику однієї з найбільших колекцій екслібрису (Шевченківських більше 500) художнику-мініатюристу з Вільнюса Вікторові Манжулі. З цих творів видно, як його люблять і поважають колеги. Вони якісь особливі, теплі чи що: І.Балана, О.Литвинова, де авторами вдало передані образи Тараса Григоровича на тлі його літературних героїв чи пейзажів і предметів із його життя.

В.Манжулі присвятив свій твір і В.Леоненко з Чернігова зі словами поета: “На панщині пшеницю жала” (відсутній у НМТШ). Цікава композиція і у роботі В.В.Ломаки (1946 р.н.) з міста Сум “Шевченкіана Манжуло В.М.” (1984 р.): Шевченко-солдат виглядає із замурованої стіни і з сумом дивиться на хатину, поряд зображення колеса фортуни.

Із збірки В.Вітрука у 1970 році до музею надійшло аж одинадцять ліногравюр Б.В. Пастуха (1924 р.н.) з Луганська – експресивні, з використанням символів, декору, української атрибутики і обов’язково світла – сонячного чи свічок. Особлива композиція з портрета поета, рушника, трисвічника, книжки, пера і декоративної вази у екслібрисі “Книга у Дмитра Косара”.

Є у НМТШ і мініатюри виконані в техніці офорта: дуже приємна Я.Ціхановича з Мінська “Ex Libris Виктора Манжуло” (1971 р.): площинно розподілені слова і портрет Шевченка, використаний рослинний орнамент – “дерево життя” та В.Кальненка з Ленінграда “10 лет мемориальной мастерской Т.Г.Шевченко. 1964-1974”, де на меморіальному камені зображена уже згадувана штамп-печатка Шевченка.

Симпатичні, з використанням декору і гарного шрифту і роботи О.М.Оброци (1931-1979) зі Стрия. Виділяється серед інших екслібрис “Шевченкіана Олександра Дорошенка” (1966 р.). Б.М.Сорока (1940 р.н.) зі Львова поєднує вдало малюнок, виконаний в бойчуківській манері, із органічно вкомпонованим до сюжету шрифтом, здійсненим широкою контурною лінією: “З книжок Леся Танюка” (1987 р.), “Шевченкіана Нестора Гнатіва” (1987 р.) тощо. Вражає цікавою композицією та древньою українською атрибутикою: рушник, козак Мамай в “Ex libris Є.Артеменка” (1975 р.) київський художник Г.І.Корінь (1935 р.н.).

Дуже своєрідні, ліричні, невеличкі гравюри на пластику, з цікавими композиціями, в яких проглядається карпатський мотив і де використані герої з творів Шевченка у І.Я.Буги (1928 р.н.) зі Львова, яких у колекції – 12.

Дещо схожі дереворити батька і сина Козловських з Києва у використанні силуетних портретів Шевченка, оздоблень навколо фігурних рамок, гарно вплетеними у композицію шрифтами, вдалою передачею простору. Так у батька К.С.Козловського (1905-1975) дуже гарний білий силует Шевченка в екслібрисі, виконаному для себе “Шевченкіана К.С.К.” (1964 р.) та прекрасно переданий простір у роботі “З книг А.В’юника” (1962 р.), де на тлі розкішної природи зображено могилу Т.Шевченка, біля якої ходять люди.

Вдала передача простору і у роботі сина К. К. Козловського (1939 р. н. ) в “Ex Libris В.В.Ващишина” (1969 р.), що вражає своєю витонченістю, цікаво скомпонованими на тлі пейзажу портретом Шевченка, книжками, стрічкою. Симпатичну композицію створюють і силуетний портрет Шевченка у восьмикутній рамці в поєднанні з декором і шрифтом у “Шевченкіані А.В’юника” (1961 р.). Мініатюри на дереві Козловського-сина відзначаються соковитим штрихом, впевненою композицією.

В експресивній манері, невеликі і гарні роботи Р.В.Копилова (1926 р.н.) з Нижнього Тагіла (Росія). В “Ex Libris К.Козловського” (1964 р.) він зобразив пам’тник Шевченкові в Москві на тлі розбурханих хмар, додавши до сюжету книги та атрибути художника.

Цікаві, також експресивні і два дереворити львівської художниці С.М.Гебус-Баранецької (1905-1985), що зберігаються в колекції музею. Привертає увагу твір “Шевченкіана Ростислава Олексіїва”: темний пам’ятник Шевченкові в Москві на висвітленому тлі, в овальному обрамленні зі слів на лавровому вінку та по кутах квітів, хоч і невиразних, але дуже гарно вплетених у сюжет, дає відчуття простору і, разом з тим, площини.

Зображення пам’ятника Шевченкові у Москві (у двох варіантах) на дереворитах І.Пантелюка “Шевченкіана Ростислава Олексіїва” (1969 р.): чудові композиції з силуету пам’ятника, слів по колу та геометричним орнаментом у прямокутнику.

Приємні гравюри на дереві з зображенням пам’ятника поету в Харкові в М.Демиденка: “Шевченкіана А.Г.Верхогляда” (1991 р.), “Україніка І.Молочинського” (1978 р.).

Наймайстернішим у колекції музею, особливо витонченим, виконаним фіолетовою фарбою на крейдованому папері, що аж сяє, є екслібрис І. Пантелюка “Шевченкіана Богдана Пастуха” (1971 р., дереворит): профіль Шевченка у восьмикутній рамці з декором, гарно вкомпоновані в сюжет угорі та унизу слова.

Найчастіше художники у своїх творах використовують слова Шевченка про загальнолюдські цінності: Уже названі слова: “Діла добрих оновляться, діла злих загинуть” у того ж М. Демиденка; “Нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим” у Л.Соболєва з Білої Церкви у “Шевченкіані Соболєвої Н.” (останній відсутній у збірці). Чи слова великого Пророка у “Шевченкіані Францевої Н.П.” М.Бондаренка: “Чи буде правда меж людьми? Повинна буть, бо сонце стане і осквернену землю спалить”.

А такі побажання поета, як ” . . . всім нам вкупі на землі єдиномишліє подай і братолюбіє пошли”, використане художником В.Усолкіним у екслібрисі “Книгозбірка Артеменка Євгена” з дуже гарною декоративною композицією: портрет поета, обрамлений гілками калини і лавра, чудово вкомпонованим текстом і факсиміле поета, або “Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю!” у ліногравюрі Б.Романова “З книг Ніни Гнатюк” (1994 р.).

Ліричну поезію Кобзаря використовують у своїх роботах І.Буга “Для Шевченкіани В.Вітрука” (1971 р., Пермь) з словами: “Нащо мені чорні брови, нащо карі очі . . ” (1971 р.), “І на диво серед поля тополею стала” (1972 р.) – є у музеї у трьох варіантах. В.Леоненко у “Книгозбірці А.І.Майби” чудово вкомпонував до малюнка, в якому як одне ціле – розтривожені вітром поле, хмари і тополя та слова Шевченка: “По діброві вітер віє, гуляє по полю, край дороги гне тополю до самого долу”. А на “Ex Libris В.Сусідко” художника з Харкова С.Павлова без слів, лише за малюнком, угадуються слова поета: “Реве та стогне Дніпр широкий . . . “. Роботи останніх двох авторів є у музеї тільки у репродукціях.

Відомо, як Тарас Григорович любив свою милу серцю Україну, вболівав за її долю, за її народ. Необминули цю тему і художники-мініатюристи, використавши в своїх творах патріотичні висловлювання поета. “Було колись в Україні ревіли гармати; було колись – запорожці вміли панувати” – Б.Сорока “Шевченкіана Нестора Гнатіва” (1987 р.); “Та неоднаково мені, як Україну злії люде присплять лукаві, і в огні її, окраденую збудять . . . Ох не однаково мені” – Б.Романов “Ex Libris Юрія Щербака” (1990 р.) – ліногравюра з гарним портретом Шевченка на тлі українського пейзажу, але вгорі на чорній хмарі – сонце з чорнобильським знаком.

Як ілюстрація до твору Тараса Григоровича “За байраком байрак”, дещо експресивна цинкографія І.Балана “Шевченкіана Володимира Онищенка” (1988 р.).

Образ Перебенді, переданий, також у дещо експресивному, власному екслібрисі Б.П.Куновського (1927 р.н.) з Кривого Рогу чи в гравюрі на пластику А.М.Буртового (1961 р.н.) з Києва “Шевченкіана Ф.Г.Глущука” (1989 р.).

Поетова Катерина введена до сюжету на ліногравюрах А.Мистецького “Шевченкіана В.Вітрука” (1976 р.) та Л.Орел з Івано-Франківська “З книг Костюка” (1988 р.): Шевченко дивиться на засмучену Катерину, позаду якої зламана гілка калини (ягоди калини зображено червоним).

Слід відзначити цікаву серію екслібрисів “По Шевченківських місцях на Сумщині”, виконаних 1988 року В.С.Юрченко для “Шевченкіани” видатних людей, закуплені музеєм у автора 1989 року. Дуже симпатичні, дещо більшого формату, ніж інші: вдало скомпоновані малюнки зі шрифтом, передано архітектуру будинків. Якось ненав’язливо, але до діла, введені до сюжету постаті людей, атрибути побуту. На всіх передано один із моментів у житті Тараса Григоровича Шевченка.

Як уже говорилося, автори-художники своїми мініатюрами, різними методами стараються догодити власникам книжок, своїм замовникам чи то показати якусь із сторін їх діяльності, чи характеру.

Так, 1964 р. киянин В.І.Масик (1917-1996) для Юрія Назаренка (1904-1991) вигравірував на дереві чудовий екслібрис. Він зображує книги із його збірки: І.Франко, Т.Шевченко, М.Лисенко, Леся Українка, які віялом викладені довкола земної кулі, підкресливши цим, що власник доклав багато зусиль до виходу в світ збірки “Україна і світ”. З дарчим написом музею від Юрія Назаренка цей екслібрис зберігається у колекції.

У ліногравюрі І.Саратовського “Ex libris І.Драча” (виготовлено до 175-ти річчя Шевченка) слова: “Ми заходились розкувать своїм невольникам кайдани” натякають на патріетичне покликання поезії І.Драча.

Так, як і малюнок львів”янина М.Старовойта у “Екслібрисі Євгена Іванціва” передає характеристику зібрання власника, його національність і набожність: в сюжеті – український килим (тло), трьохсвічник-тризуб.

А ще, портрети Тараса Григоровича на екслібрисах дуже часто схожі на власників зібрань, як у “Шевченкіані Івана Дзюби” (1993 р.) Б.Романова чи у “Шевченкіані В.Юрчишина” (1983 р.) львів”янина Б.М.Гурмана (1933 р.н.), чи у “Книзі Євгена Сверстюка” (1989 р.) М.О.Малишка (1938 р.н.) з с. Малютинка Київської області.

Книжковим знаком тепер стали займатися не тільки художники-професіонали чи художники-любителі, але й діти.

У музеї зберігається 29 творів – дитячих екслібрисів, виконаних і подарованих у 1991 році учнями Стрітенської школи кобзарського мистецтва. Вони, звичайно, дещо наївні, але теплі, виконані з натхненням. Діти на своїх ліногравюрах, в основному зобразили Тараса Григоровича останніх років життя. Портрети дещо примітивні, але виконані з любов”ю. На деяких творах – Козак Мамай, один з ілюстрацією до “Перебенді” Шевченка: чоловік на коні з списом за спиною і бандурою в руках, вгорі та праворуч слова поета: “Бандуристе, орле сизий”. На чорному тлі білі слова і рисунок – таке поєднання кольорів створює симпатичний образ.

Екслібрис – прекрасна школа графічної майстерності, так званий, пробний камінь графіка. Почесне, але не легке завдання для художника скомпонувати на обмеженій площі зображення різних речей, реальних обо умовних чи алегоричних, передати настрій іронічний чи елегійний тощо. Тут потрібне і мистецьке чуття авторів і їх вміння інтерпретувати буденне в емоційно-естетичне.

З того розмаїття створених на Шевченківську тематику екслібрисів, а їх, мабуть, уже більше трьох тисяч, у музеї, як уже сказано, зібрана лише невеличка частка, понад 300 одиниць 65-ти авторів. Майже всі вони відзначаються високим художнім рівнем, оригінальною манерою виконання. Твори різноманітні за тематикою, жанрами, прийомами і технікою виконання.

В цих книжкових знаках, що все більше входять у побут і несуть своєрідну охоронну функцію, глибоке розуміння художниками Шевченкового слова, у них ніби осмислюється життєвий і творчий шлях Кобзаря. У них, як писав Василь Хворост “. . . прозирають і Час, і Доля”3. А скільки створено нових, неперевершених портретів Тараса Григоровича.

Але серед згаданих чи репродукованих у літературних джерелах зустрілося дуже багато екслібрисів на Шевченківську тематику, яких немає у нашій колекції і які достойні зайняти там місце. Деякі автори і їх роботи уже названі вище. До них можна ще додати роботи відомої художниці бойчукістки Марії Котляревської (1902-1984), М.Стрижака з С.-Петербургу, на творах якого білі силуети Тараса Григоровича на чорному або кольоровому тлі мають особливо вишуканий вигляд. Відсутні і цікаві роботи, уже названих, киян-братів Олександра і Сергія Харуків. А також роботи П.Гуменюка, В.Манькова, П.Малишка, Є.М.Щерби, А.Чернова, М.Серапіна, Романа та Ярослава Фабриків, Роберта Лісовського (1893-1982), його екслібріс для Наукового товариства імені Шевченка (папір, туш; 23,5 х 21,5) рахується серед втрачених експонатів Національного музею у Львові.4 У збірці тільки один твір О.Криворучка, який працює у складній техніці інкорелі. Привертають увагу і роботи відомого українського графіка Миколи Стратілата – романтичні, з м’яким ліризмом, витончені і багатопланові в сюжетах, з використанням символів у тематичних композиціях. Автор нещодавно п”ять одиниць подарував до музею, з яких найбільше привертають увагу “Ex Libris Романа Моргуна” з чудово виконаним портретом поета та “Шевченкіана Лавренюка Венедикта” з використанням твору Шевченка “Дві дівчини”.

Дуже багато Шевченківських книжкових знаків зберігається у різних музеях, наприклад, у Сумському художньому. А ще більша їх кількість у колекціях художників, любителів книги, шанувальників Тараса Григоровича тощо. Саме вони, в першу чергу, можуть поповнити один з цікавих підрозділів групи зберігання “Графіка” Національного музею Тараса Шевченка – підрозділ “Екслібриси”.

  1. Дивослово. – 2003. – № 5. – С. 10-13.
  2. Майстри книжкових знаків України. Василь Лопата: Комплект кольорових екслібрисів. – Упор. Нестеренко П. – К: ДТЛК УРСР, 1989. – С. 3.
  3. Хворост В. Екслібриси: Альбом-каталог. – Дніпропетровськ: Січ, 1991. – С. 14.
  4. Каталог. – Київ-Львів, 1996. – С. 71.

Література

  1. Український екслібрис.- К.: Мистецтво, 1964.
  2. Екслібриси українських художників: Альбом.-К.: Мистецтво, 1977.
  3. “Наче він жив у Лебедині. . .”: Каталог художньої виставки, присвяченої 173 – річчю з дня народження Т.Г.Шевченка.-Суми: Облполіграфвидав, 1987.
  4. Міжреспубліканська виставка екслібриса “У вінок Кобзареві”, присвячена 175-річчю від дня народження Т.Г.Шевченка: Каталог виставки. Суми: Облполіграфвидав, 1989.
  5. Нестеренко П. Тарасів екслібрис // Соціалістична культура, – 1989. – №11,
  6. Нестеренко П. Всесвіт у мініатюрі // Соціалістична культура. 1990. – №2.
  7. Хворост В. Екслібриси: Альбом.-Дніпропетровськ: Січ, 1991.

Покормяко Надія

Share

Залишити відповідь