Дружби обмінєли книзєт їх вінчєними сирєними колачями на руках. Перемінєли пид книзєти коні, переносічі на руках разом з сідлом книгиню на книзевого коня, а книзя на книгининого. А витак, разом з сідлами, зсадили книзєт з коний на земню. Попересідали коні оба дружби, перескакуючі з книгининого коня на книзевого, а з книзевого на книгининого, подали коні бобрам, а сами стали коло своїх дружок збоку книзєт, аби їх завести в хату за стів.
«Тепер, у хаті, дивітси, книзєта, лиш у вікна на праведне Сонечко, аби вам ціле жите було таке праведне й єсне, ек то Сонце. Ни подивітси на піч в хаті, бо таке би вам було ціле ваше житє чорне, єк сажя в печі». Вінчєний батько поклав книгинино деревце на стів, а боєре, заводічі книзєт наокола стола за сонцем три рази за стів, разом з дружками й дружбами за скрипков співали весілної.
Петро ШЕКЕРЕК-ДОНИКІВ – «ДІДО ИВАНЧІК»
Книзь корбачєм бив пид книгинев коня, женучі її гордо наоперед себе, показуючі здуфално всім тим, шо хотіли були взєти її собі за жінку, шо відтепер він вже лиш до неї пан, а бірше ніхто,
Сходит сонечко – файно сіяє,
наша молода думку гадає.
Скрипочки грають , дружки
співають,
Нашу молоду в зіллю купают.
В зіллю купают, матки збирают.
Матки збирают, до шлюбу
ведут.Дєкувати Богу за віру Христову,
Матінці Божій – за долечку ясну,
Хлібові святому, що згодував вас,
Татикові й мамці, що вивели в люди.
І благословлєют на спільне житє.
Най Бог помогає цю справу
В щісливу годину зачєти,
А молодим у парі
До глибокої старості дожити.
Весілля в Космачі.
Фоторепортаж Юрій Рильчук
