Ивана завжди припадає 7 — є то велике урочєсте с’єто и то рокове. Днинов перед Иваном затичюют городи так, єк у Зелені свєта зеленев, аби град не тівк.И хати затичюют, аби грім не убив. На Ивана идут в Чорногори брати усєкі зілля. Старі люде знали докладно, ике зіллє до чого служит, ику маєт силу и єк си називає. Из теперішніх людий мало хто це знає.
Уночи з Ивана на Ивана Купала идут сокотити як папороть цвите. Папороть цвите у самі опівночі,єк оком кліпнути, так вона футко видцвите. Треба си добре маштерєти аби тот цвіт уздріти, а ше гірше звихатиси би єго урвати. Папоротиного цвіту сокотєт Арідникові служі, єк око у голові. Хто би цес цвіт урвав, то усу би мутрість знав — але почерес злі духи гляба цего допасти.
На Купала идут досвіта голі и купаютци у росі. Лєгают на горбі и кочеютци валом по росєнійтраві у долини. Аби ика була висипка на тілі, то пропадає.
Петро ШИКЕРИК-ДОНИКІВ
Не правильно буде сказати, що сьогодні гуцули вже не ходять до лісу чи в далекі полонини в пошуках чар зіль, але, скоріше, це стало таємницею відьом і мольфарів, аніж загальною практикою. Натомість простий гуцул знайшов Бога і чарівної води ближче до себе, побудувавши церковиці по грунях і пагорбках неподалік обійсть.
Аж ніяк не втратило давнє свято колориту і сакральності з того приводу, а самотні пошуки щастя далеко в темних лісах стали спільним обрядодійством, молитвою, яка так по-особливому лунає над гуцульськими селами в купальські дні.
Тарас ЛАВРУК
Світлини Уляни КОШЕЛЮК
