БОЄЧКО М.І.
Три Дороги. / Пісенник – Косів: Писаний Камінь, 2012. – 262 с.
«Три дороги» – літературно-музичне видання віршів, оповідань та пісень Марії Боєчко з Ковалівки Коломийського району.
БОЄЧКО М.І.
Три Дороги. / Пісенник – Косів: Писаний Камінь, 2012. – 262 с.
«Три дороги» – літературно-музичне видання віршів, оповідань та пісень Марії Боєчко з Ковалівки Коломийського району.
Випуск №7, 2013
Фестиваль розпочався 21 вересня науково-практичною конференцією «Основні особливості соціально-економічного та культурно-духовного розвитку Гуцульського регіону в специфічних, етнографічних, гірських ландшафтно-кліматичних умовах в період сучасних глобалізаційних процесів. Стан, проблеми, перспективи». 22-23 вересня на майданчиках у Верховині та Криворівні відбувалися основні дійства та конкурсні програми ювілейного фестивалю.
Вдихаючи карпатське повітря, огортаючи поглядом неперевершену красу, одразу відчуваєш себе в зовсім іншому вимірі. Там, де душа прагне орлиного лету, серце заливається піснею соловейка і хочеться бути тут і зараз, вбираючи кожною клітиночкою життя. І тут, у наших рідних і таких непередбачуваних горах, народжується мистецтво, не схоже на інші. Самобутній гуцульський світ причаровує, немов чаклунка. І заглянути в нього, закрутитися в отому шаленому вирі співанок і танців можна на Міжнародному гуцульському фестивалі.
Це дійство, започатковане на зорі незалежності, творчою хвилею залило не лише Гуцульщину, а й світ. Сьогодні фестиваль став своєрідним брендом і популяризував не лише культуру, а й сприяв вирішенню багатьох соціально-економічних проблем регіону. Гуцулів побачили, про них заговорили, і на ХХ Гуцульський фестиваль з’їхалися не тільки з усієї України, а й Канади, США, Естонії, Сербії, Польщі, Румунії, Молдови. На стадіоні можна було побачити навіть жителів далеких Китаю і Японії. А погляд блукав, губився в розмаїтті узорів, вибагливих костюмів, серед яких гуцульська вберя вирізнялася особливою колоритністю.
Читати далі
Випуск №7, 2013
Передрук з книги “Літопис Української повстанської армії”. Том 25.
Світлини з домашнього архіву музиканта Б.В. Шкром’юка
Випуск №7, 2013
Петро Стефанів попрацював управителем (директором) Топорівської сільської школи, що на Городенківщині, біля тридцяти років. Його дружина — Марія Мартович була найстаршою сестрою відомого українського письменника Леся Мартовича. У подружжя Стефанівих було десятеро дітей. Майже всі вони стали громадсько-політичними діячами: в тій, чи іншій мірі своїми діями намагалися приблизити самостійність і соборність нашої неньки-України. З десяти дітей тільки двоє похоронені у рідній землі, решту розкидала доля по всьому світові.
Найстарша сестра Володимира — Євгенія, вчителька у заміжжі за о. Володимиром Федівим, який довгий час служив парохом у селах Глушків і Ясенів-Пільний Городенського деканату. З 1925 року – один із керівників євангельської церкви у Коломиї, редактор журналу “Українська реформація”, пізніше був одним із редакторів журналу “Віра і наука”.
Читати далі
Випуск №7, 2013
Наприкінці вересня у селі Нижній Березів у приміщенні школи відбувся творчий вечір члена Асоціації українських письменників Миколи Негрича, автора збірок поезій “Помаранчевий дощ” (2004 рік), “Пізня осінь” (2007 рік), “Співанки, посіяні горами” (2011 рік), “Мамина криниця” (2012 рік); прози “Буковий ліс” (2004 рік), “Розповіді колишніх” (2008 рік); гумору – “Миколині фіглі” (2010 рік) та інших.
Творчий вечір досить вдало вели Оксана Влашинець та Іван Іванків. Оранжування ліричних творів – Анни Гнатишак.
На вечорі виступили запрошені Богдан Радиш, Богдан Глібчук, Іван Парипа – член косівського товариства “Просвіта”, Галина Білавич – доцент Прикарпатського університету ім. В. Стефаника та інші.
Читати далі
Випуск №7, 2013