З історії фестивальної Гуцульщини

Тоовариство «Гуцульщина», зорганізувавшись у 1990 році задля відродження, примноження матеріальної і духовної гуцульської культури, місцевих традицій і обрядів, започаткувало Міжнародні гуцульські фестивалі, у рамках яких проводяться також науково-практичні конференції, круглі столи, симпозіуми, зльоти обдарованої творчої молоді Гуцульщини, спортивні заходи тощо.

Кожний фестиваль — це сторінка гуцульського розвою, розкриття великого народного таланту, утвердження Гуцульщини у своїй рідній Українській державі і в світі.

І Міжнародний Гуцульський фестиваль

Відбувся 27 вересня 1991 року на невеликій полонині Запідок, яка здавна була місцем урочистих зібрань гуцулів, мала притягуючу духовну силу, бо неподалік від неї на 1221-метровій висоті стоїть загадковий Писаний Камінь — язичницьке святилище наших предків. Фестиваль розпочали зі встановлення і освячення хреста, бо так заведено в гуцулів: кожну справу розпочати з молитвою, з Господнім благословенням.

Уже цей перший фестиваль підтвердив статус міжнародного, бо брали в ньому участь гуцули з Румунії, а також делегації і гості з Польщі, Німеччини, Великобританії, США та інших країн.

Як при виході на полонину, так і на цьому святі, найбільш шановні люди запалили фестивальну ватру, бо вірять горяни в її надзвичайну магічну силу, яка зігріває своїм теплом, оберігає гуцульський рід від усяких бід.

Гуцульські фестивалі були започатковані 1991 року у Верховині товариством «Гуцульщина» на чолі з його незмінним головою Дмитром Ватаманюком за сприяння влади на місцях — у районних центрах нашого регіону.

Цей фестиваль було проведено з ініціативи товариства «Гуцульщина» та відділу культури Верховинського району за підтримки органів місцевої влади, зокрема Верховинського, Вижницького та Рахівського районів, а також деяких колективів інших міст і районів Гуцульського регіону.

Підготовка цього культурно-мистецького заходу була непростою. Це був час, як відомо, невизначеності, насамперед у політичному аспекті. Фестиваль відбувався в атмосфері оптимізму і всенародного патріотичного піднесення, бо проходив після проголошення незалежності України. Він став початком подальшого розвитку фестивального руху, як важливого засобу національно-культурного відродження Гуцульського регіону взагалі, та відродження і збереження традицій і звичаїв гуцулів, зокрема.

ІІ Міжнародний Гуцульський фестиваль

27-29 серпня 1992 року ІІ Міжнародний Гуцульський фестиваль проходив у головному місті Буковинської Гуцульщини — Вижниці. «Заспіваймо, добрі люди, слухайте, Карпати, щирим серцем тебе любим, Гуцульщино-мати!» — закликало усіх гасло над головною фестивальною сценою.

Фестиваль значно розширив коло учасників. Його гостями були мистецькі колективи з Дніпропетровська і Кривого Рогу. Усією фестивальною програмою було підтверджено прагнення гуцулів працею і піснею зміцнити молоду Українську державу. Бо вільний дух опришків, січових стрільців і воїнів-повстанців завжди вселяв віру гуцулів у невмирущість гуцульського кореня, у те, що український народ об’єднається і постане гордим велетнем у вільному колі Європи і світу. «І ми радіємо з того, що ви робите», – заявив, виступаючи на фестивалі, генеральний секретар Світового конгресу вільних українців Василь Верига з Торонто.

1992 рік був пам’ятний ще й тим, що Гуцульські товариства, які зорганізували у більшості районів регіону, зібралися 31 жовтня у Верховині на з’їзд і створили Всеукраїнське об’єднане товариство «Гуцульщина», надіслали звернення до Верховної Ради і Президента України прийняти Закон про Статус гірських населених пунктів України.

ІІІ Міжнародний Гуцульський фестиваль

У 1993 році 17-23 серпня фестивалю передував Перший світовий Конгрес гуцулів, який відбувався в Івано-Франківську, Яремчі, Верховині, Косові і Коломиї. В його рамках було проведено міжнародну науково-практичну конференцію «Гуцульщина: перспективи її соціально-економічного і духовного розвитку в незалежній Україні». На конгресі було прийнято ряд звернень до влади і народу, репрезентовано гімн Гуцульщини. Бажаючи успіхів Конгресу, Леонід Кравчук зазначив: «Переконаний, що внесок гуцулів у зміцнення держави, збагачення її культури і надалі буде вагомим».

Це було підтверджено на ІІІ Міжнародному Гуцульському фестивалі, який відбувся у м. Рахові 28-29 серпня того ж року, а перед ним — свято народної творчості Закарпатської Гуцульщини під назвою «Гуцульщино, світку ти наш». Рахівщину представляли на фестивалі такі добре відомі далеко за межами краю художні колективи, як самодіяльні народні ансамблі пісні і танцю «Лісоруб», «Ялинка», «Гуцульщина», «Тиса», «Карпати». Вперше на фестивалі виступили церковні хори духовної музики.

ІV міжнародний Гуцульський фестиваль

7-9 жовтня 1994 року ІV Міжнародний Гуцульський фестиваль відбувся позачергово у Верховині. Фестиваль проходив паралельно з обласним змаганням «Гуцульські ігри», приуроченими відкриттю у селищі новозбудованого стадіону. У перший день фестивалю відбувся черговий з’їзд Всеукраїнського об’єднання товариства «Гуцульщина».

Головним гаслом, під яким проходило дійство, були слова:

«Тож виходьте, люди,
Та з кожної хати,
На гуцульські ігри,
На веселе свято».

Фестиваль засвідчив зрослий мистецький рівень самодіяльних колективів. Виступило багато оркестрів народних інструментів, зокрема «Гуцулія» з Коломиї, викладачів Берегометської музичної школи та Рахівського лісокомбінату. Серед танцюристів найвищу майстерність продемонстрували ансамблі з села Віпче, Вашківецька «Черемшина» та Великобичківська «Ялинка». Високе визнання здобув дебют дитячого сімейного ансамблю троїстих музик Сказівських з Ворохти. Від бойків на фестивалі з успіхом виступив народний ансамбль санаторію «Перлина Прикарпаття» міста Трускавця.

V Міжнародний Гуцульський фестиваль

26-28 травня 1995 року ареною V Міжнародного Гуцульського фестивалю стала Путила — батьківщина гуцульського Кобзаря Юрія Федьковича. Цей фестиваль відрізнявся від попередніх тим, що його проводили навесні і завершальний його день поєднанили з традицій ним буковинським святом проводів тваринників на полонини. Серед призерів журі найбільше назвало самодіяльних аматорів саме з Путильщини — це народний колектив «Горянка», вокальні ансамблі районного будинку культури і килимової фабрики, троїсті музики братів Прилипчаків та музичної школи, авторська пісня А. Яків’юк з Розтік та читець В. Григоряк з Довгополя. Найвищої нагороди Гран-прі удостоївся ансамбль пісні і танцю «Черемош» товариства «Гуцульщина» з м. Львова.

Поставивши виставу за однойменним твором Ю. Федьковича «Запечатаний двірник», Вижницький самодіяльний театр ще раз довів свою професійну діяльність, майстерність й учетверте став лауреатом гуцульських фестивалів.

Передаючи яремчанцям фестивальну естафету, путильчани вручили і традиційні гуцульські атрибути — бесаги і бербеницю, бо, за звичаєм гуцульським, гостей не відпускають з порожніми руками, а дарують гостинці.

VІ Міжнародний Гуцульський фестиваль

13-15 вересня 1996 року знову озвалися трембіти і сонце дивилося з небес. Гуцулів усього світу Яремче скликало на Конгрес. У рамках Другого Гуцульського Конгресу проходили: з’їзд гуцульських товариств України і діаспори, міжнародна науково-практична конференція на тему «Екологічні передумови розвитку рекреації на Гуцульщині», теоретичний і методологічний семінар (проходив у Косові) на тему «Гуцульщинознавство, як розділ науки та навчальний предмет». У з’їзді брали участь гуцульські делегації із-за кордону — члени товариства «Гуцули» з Сигітської округи Румунії та Конференції Гуцульських товариств Америки і Канади, а також Російської Федерації.

Під час відкриття фестивальних дійств вітальну театралізовану програму представив Гуцульський ансамбль пісні і танцю з Івано-Франківська, який дав заряд натхнення для самодіяльних виконавців.

Фестиваль у Яремчі ще раз засвідчив невичерпність і багатство гуцульської духовної культури, самобутньої творчості майстрів різних видів ремесел. Цей фестиваль доповнився ще одним жанром — фото-кіно-відео. Його переможцем стала народна кіностудія «Верховина» з Івано-Франківська.

VІІ Міжнародний Гуцульський фестиваль

26-28 вересня 1997 року VІІ Міжнародний Гуцульський фестиваль приймала Рахівщина. Його пов’язали із святкуванням 550-річчя першої письмової згадки про Рахів.

Золотокоса і щедра осінь
Накрила свій святковий стіл,
До тебе, Рахове, зійшлися гості
З усіх гуцульських міст і сіл.
За тебе молиться Говерла
І просить в Бога довгих літ.
То хай молодість твоя не меркне,
Будь славен на весь світ.

Ці слова і ювілейна настроєність були відчутні в усіх фестивальних дійствах. А поряд з суто фестивальною програмою тут проводили дві міжнародні  науково-практичні конференції на тему: «Енергія — Середовище – Економіка» та «Міжнародні аспекти збереження біологічного різноманіття Карпат». А також відкрили перший Міжнародний гуцульський ярмарок «Експо — Рахів 97».

До ювілею міста і фестивалю видали чимало цікавих видань — особливо гарний, зі смаком оформлений, щедро ілюстрований альбом-путівник «Рахів — місто в географічному центрі Європи».

Основні дійства і завершальний гала-концерт лауреатів і переможців фестивалю проходили на сцені амфітеатру в урочищі Буркут, з якого відкривається чудова панорама на це гуцульське місто та чорногірські краєвиди.

VІІІ Міжнародний Гуцульський фестиваль

29-30 серпня 1998 року над Косовом лунали гуцульські мелодії, жарти, співали дорослі і малі, у запальних танцях вирувала молода Гуцульщина — місто над бистроплинною Рибницею приймало гостей та учасників VІІІ Міжнародного Гуцульського фестивалю, який взяв свій зачин біля пам’ятника Тарасові Шевченку.

«Ми щиро раді приймати фестиваль у серці Гуцульщини, — наголосив у зверненні до багаточисельної фестивальної громади голова райдержадміністрації Дмитро Гладуняк. — У краю, що здавна відомий своїм мистецтвом, яке започаткували славні династії Шкрібляків, Корпанюків, а нині продовжують сотні талановитих їх послідовників».

І, дійсно, попри високий рівень виконавців у різних жанрах, Косівський фестиваль відзначився небувало великою участю у ньому майстрів різних видів ремесел. Серед мистецьких самодіяльних колективів журі і глядацька аудиторія найвище оцінила і віддала Гран-прі аматорському народному ансамблю «Смеречина» Вижницького Будинку народної творчості та дозвілля Чернівецької області.
Цей фестиваль запам’ятався і вдало організованими змаганнями, забавами «Гуцульські моцаки».

У рамках Гуцульського фестивалю проводивли круглий стіл Косівського відділення Союзу українок на тему: «З історії жіночого руху на Галичині». Гостею круглого столу була дружина поета-пісняра Юрія Луценка. Учитель Н. Кибич підготувала виступ: «Ольга Кобилянська — організатор жіночого руху на Буковині».

ІХ Міжнародний Гуцульський фестиваль

11-12 вересня 1999 року ІХ Міжнародний Гуцульський фестиваль проходив у Надвірній. Він відбувся уже вдев’яте, але  вперше у цьому великому гуцульському святі взяв участь Президент України Леонід Кучма, якого щиро вітали декілька десятків тисяч жителів міста і учасників фестивалю. Від їхнього імені ведучий проголосив:

«Шановний, Леоніде Даниловичу! Вся гуцульська громада просить Вас стати почесним членом Всеукраїнського товариства «Гуцульщина». Приймаємо Вас до сім’ї гуцульських ватагів. Прийміть від усього загону гуцулів барвисту тайстру, у якій є все для ватага. Сардак, який вас завжди зігріє. Цей топірець — то булава ватага, символ мужності й моці, а кресаня — то символ краси і вічної молодості».

У промові Президент України, звертаючись до виконавчих органів самоврядування і товариства «Гуцульщина», наголосив на поступальному, економічному, соціальному, туристсько-рекреаційному розвитку регіону Гуцульщини.

Мистецька програма фестивалю була напрочуд багатою. Гран-прі отримав оркестр народної музики Косівської школи мистецтв. Серед фольклорних колективів звання лауреата був удостоєний учнівський ансамбль з гуцульського села Бистра Марамурешського повіту Румунії. Серед майстрів декоративно-прикладного мистецтва переможцем став верховинський різьбяр Роман Бортейчук.

Х Міжнародний Гуцульський фестиваль

22-24 вересня 2000 року Х Міжнародний Гуцульський фестиваль відбувся у Коломиї і поєднався з фольклорно-етнографічним фестивалем «Коломийка», який традиційно проводять на Коломийщині.

У цьому фестивалі взяли участь Президент України Леонід Кучма, голова Верховної Ради України Іван Плющ та інші керівники держави, голови обласних і районних державних адміністрацій, а також районних рад Гуцульщини. Під час фестивалю були інсценовані процес відродження сімейної обрядовості (зокрема гуцульського традиційного весілля), які подекуди почали утрачати свої автентичні риси, набуваючи ознак загальнонаціонального характеру.

Саме в Коломиї весільними гостями молодих, що вступали в той день у шлюб, були також Президент України Леонід Кучма і Голова Верховної Ради Іван Плющ, які, за гуцульським звичаєм, князю і княгині подарували «на калач» (так на Гуцульщині називають подарунок, з якими приходять на весілля і обдаровують молодих) пару коней.

ХІ Міжнародний Гуцульський фестиваль

7-9 вересня 2001 року у Верховині відбувся ХІ Міжнародний Гуцульський фестиваль. Цей гуцульський фестиваль виглядав значно скромніше порівняно з помпезністю двох попередніх, де гостював Президент України Леонід Кучма, зате був значно демократичнішим і розкутішим, з правдивим відтінком щасливої родинної урочистості.

Верховина не надто переймалася зведенням бетонних доріжок та асфальтуванням різних доріг. Карпатські плаї не потребують замінника. Вони природно і невимушено проводили гостей з усього світу до Верховини духу, де черпали силу наші велетні — Іван Франко та Михайло Грушевський.

7 вересня у Криворівні відбулися літературно-мистецьке свято «Криворівня-2001» та науково-практична конференція «Гуцульщина в суспільно-політичному, культурно-національному житті України». Також у цей день у Верховині було проведено Міжнародну науково-практичну конференцію «Проблеми відродження та розвитку матеріальної і духовної культури гуцулів».

На ХІ Міжнародний гуцульський фестиваль весільними гостями молодих, які вступали в той день у шлюб, крім учасників фестивалю, були голови Івано-Франківської ОДА та обласної ради Михайло Вишиванюк і Зіновій Митник.

ХІІ Міжнародний Гуцульський фестиваль

27-29 вересня 2002 року у Косові проходив черговий Міжнародний Гуцульський фестиваль. Влучно про це свято сказав у мистецькому центрі Гуцульщини Косові видатний український поет і громадський діяч Дмитро Павличко кореспондентові Українського радіо: «Добре, що гуцули показують себе на світ, таким способом єднається Захід і Схід України, тугіше зав’язуються сусідські вузли з Польщею, Румунією, Молдовою, — зміцнюється велика Українська держава».

Косівська земля виколисала кілька лауреатів Національної Шевченківської премії. Серед них письменники: Дмитро Павличко, Тарас Мельничук, Василь Герасим’юк, літературознавець Федір Погребенник, оперна співачка Марія Стеф’юк, вишивальниця Ганна Василащук, а ще ціла плеяда місцевих майстрів слова, дослідників і краєзнавців.

Як гарно про Гуцульщину сказав у вірші «Така Гуцульщина» Тарас Мельничук:

Така Гуцульщина! Все співа:
Про волю — птаха, про косу — трава,
Про горе матері — мальована трембіта,
Про чорного джмеля — черемха біла.
Гуцулка древня журними губами
Співа про Довбуша і червону його барду.
Струмок-джигун — про море сиве,
Барвінку синь — про жовть осінню,
Вітри — про полонину, ніч — про днину,
А кожне серце — про Вкраїну.

ХІІІ Міжнародний Гуцульський фестиваль

Гуцульське кредо — волю і красу
Великі предки в спадок віддали нам,
Щоб ми несли його високу суть
І дарували горам і долинам.
У рушниках, в перекликах трембіт,
У писанках, що так милують душу,
Відбився зримо весь гуцульський світ
Як у прозорих плесах Черемошу.

29-31 серпня 2003 року столицею Гуцульщини стала чарівна Вижниця. Три дні Вижниччиною крокував ХІІІ Міжнародний Гуцульський фестиваль. Веселковими барвами сяяли самобутні вироби майстрів з усіх куточків Гуцульщини. Народне мистецтво постало у всій своїй величі і красі. Єдналися гуцули в пісні, слові, танці. Єдналася-браталася велика гуцульська родина.

Гарні, по-літньому спекотні дні вилились у справжнє свято гуцульської співанки, гумору, музики і танцю. Такого розмаю талантів не пам’ятають ворота в Карпати (так називають Вижницю).

Відкриваючи фестивальне дійство, голова районного товариства «Гуцульщина» Василь Марчук пригадав вислів про нашу Вижницю Івана Франка, який, коли її відвідав, написав:

Про Вижницю, певне, не кожний чував,
А Вижниця — то не дурниця!
В куті тім «гуцульський король» панував
Преславний Лук’ян Кобилиця.

У фестивальних заходах взяли участь і виступили, окрім представників Гуцульщини, почесний голова товариства «Гуцульщина» у Великобританії Антін Ясельський, директор філії «Гуцульщина» науково-дослідного інституту українознавства Петро Шкрібляк, радник міністра культури Румунії Ярослава Колотило, ведучий спеціаліст управління регіональної політики Міністерства культури України Надія Давидова. В рамках фестивалю проведено науково-практичну конференцію на актуальну тему «Ріки і гірське життя».

Прибув на фестиваль син Вижниччини, відомий художник, який проживає у Парижі, Темістоль Вірста. У 2004 році йому виповнилось 80 років. Тому на його честь у Вижницькій художній школі обладнано клас — музей художника, а під час фестивалю в селі Іспасі відкрито іменну дошку на будинку, де він народився і жив у молоді роки.

ХІV Міжнародний Гуцульський фестиваль

6-8 серпня 2004 року у гірському куточку українських Карпат — вічно смарагдовій Путильщині, родинній землі буковинського соловія Юрія Федьковича, легендарного бунтаря Лук’яна Кобилиці, знаменитої майстрині-вишивальниці зі світовим іменем Ксенії Колотило зібралася чисельна гуцульська громада на своє чергове традиційне свято — ХІV Міжнародний Гуцульський фестиваль.

За традицією 6 серпня відбувалася Міжнародна науково-практична конференція на тему: «Збереження регіональної самобутності Гуцульщини в сучасних умовах: стан, проблеми та перспективи».

Сам фестиваль був особливий тим, і насамперед для путильчан, що проводили у дні відзначення 170-річчя від дня народження краянина-письменника, поета, відомого громадського діяча Юрія Федьковича, якому спорудили і відкрили на центральній площі селища пам’ятник.

Під величаву гру трембіт спадає полотнище — і перед учасниками фестивалю постав Юрій Федькович у гуцульському строю, із сардаком на плечах, що підтверджує його любов до всього рідного, гуцульського, і що відображено у вірші «Мій сардак»:

Я ж бо тебе не звержуся,
Руський мій, сардаре!
Тепер аж я заспіваю,
Тепер аж заплачу,
Бо маю ся в шо утерти:
Широкії поли.
Не скину тя, мій сардаре,
Ніколи, ніколи!

ХV міжнародний Гуцульський фестиваль

2-4 вересня 2005 року в місті Рахові відбувся ХV Міжнародний Гуцульський фестиваль. Цей край смарагдових лісів, що навіюють спокій і тишу, зцілюють п’янкими ароматами. Це край дзвінких потічків і стрімких рік, що виблискують коштовними перлами. Це також привітні люди — закарпатські гуцули, які живуть у гармонії з навколишнім середовищем споконвіків і донині будують, творять життя в усій його красі, зберігають свої самобутні звичаї, традиції, обряди, культуру. Саме культурним надбанням став ХV Міжнародний Гуцульський фестиваль, який проходив уже втретє у Рахові.

У рамках фестивалю 2 вересня було проведено Міжнародну науково-практичну конференцію «Екологічні та соціально-економічні аспекти збереження етнокультурної та історичної спадщини Карпат».

Окрім конференції, в цей же день фестивалю в актовому залі Рахівської міської ради відбувся шостий з’їзд Всеукраїнського об’єднання товариства «Гуцульщина». На з’їзді було затверджено новий графік гуцульських фестивалів на наступні роки: 2006 — Верховина; 2007 — Яремче; 2008 — Вижниця; 2009 — Верховина; 2010 — Путила; 2011 — Косів; 2012 — Рахів; 2013 — Надвірна.

ХVІ Міжнародний Гуцульський фестиваль

25-27 серпня 2006 року Коломийщина була особливо святошна, бо там проходив ХVІ Міжнародний Гуцульський фестиваль. Розпочали його 25 серпня відкриттям меморіальної дошки Іванові Франку на стіні Коломийського медичного коледжу, який носить ім’я Каменяра. Тут же й відбулася науково-практична конференція, приурочена 150-річчю від дня народження письменника.

Основні фестивальні дійства відбулися в суботу 26 серпня. Всі дороги вели у Печеніжин — до населеного пункту, де народився Олекса Довбуш.

Не зважаючи на примхи погоди, гуцули упродовж двох днів танцювали, співали, грали. У концертних виступах: фольклорні колективи з Румунії, Вижницького, Путильського, Рахівського, Косівського, Надвірнянського, Верховинського і Коломийського районів і з міста Яремча.

ХVІІ Міжнародний Гуцульський фестиваль

Яремча 27-29 липня 2007 року вдруге приймала фестивальну естафету.

27 липня відбулася науково-практична конференція на тему: «Етнокультурна та природна спадщина місцевих громад, як складові частини розвитку туристично-рекреаційного потенціалу Карпатського краю».

28 липня на стадіоні дійство розпочали із привітальної візитівки фестивалю у виконанні місцевих самодіяльних аматорів, а потім були представлені номери — виступи від усіх колективів Гуцульського регіону.

Особливо пам’ятним був для всіх учасників і гостей фестивалю заключний день 29 липня, — на фестивалі був присутній Президент України Віктор Ющенко разом з родиною.

Під час передачі яремчанцями естафети фестивалю Вижницькому району Чернівецької області Президент України Віктор Ющенко привітав усіх присутніх із фестивалем, із 220-м ювілеєм міста Яремча. Президент подякував усім сподвижникам збереження гуцульської спадщини, яка є окрасою України. Тут же оголосив свій Указ і вручив міському голові Яремчі Миколі Палійчуку орден України «За заслуги».

В присутності Президента України Віктора Ющенка офіційна делегація Вижницького району в складі Миколи Малярчука — голови Вижницької РДА, Івана Бойка — заступника голови Вижницької районної ради, Василя Марчука — голови Вижницького районного товариства «Гуцульщина», Олени Буйвідт — начальника відділу культури Вижницької РДА прийняла естафету фестивалю.

Девіз фестивалю: «Будьмо моцні, тримаймося купи, бо ми, бігме, того варті».

ХVІІІ  Міжнародний Гуцульський фестиваль

Втретє Вижниця приймала у себе велике гуцульське дійство 29-30 серпня 2009 року.

Основні завдання фестивалю і науково-практичної конференції були:

  • збереження традицій гуцульського роду, автентичності пісні, музики, танцю, обрядів, театральних дійств;
  • пропаганда декоративно-прикладного мистецтва Буковинської, Галицької і Закарпатської Гуцульщини;
  • збереження поколінь гуцулів в Україні і за її кордонами;
  • залучення молодих гуцулів до підтримки автентичної гуцульської культури;
  • вирішення проблеми розвитку Буковинського і Гуцульського регіонів на державному рівні.

Два дні горіла фестивальна ватра, лунатимуть пісні, танці, зачаровуватимуть театральні дійства – люди залучаться до невичерпного скарбу гуцульської культури, оживуть звичаї, традиції, обряди.

У рамках фестивалю проведено Міжнародну науково-практичну конференцію на тему: «Транскордонне співробітництво і його проекти до реалізації в Гуцульщині: можливості і реалії».

В районі утворено оргкомітет з питань підготовки і проведення фестивалю. Вперше в історії вижницьких фестивалів утворено оргкомітет в області. Його очолив губернатор Чернівецької області – Володимир Іванович Куліш.

Емілія МАРЧУК,
м. Вижниця

ХІХ Міжнародний Гуцульський фестиваль

Активісти товариства «Гуцульщина» ще до проголошення Акту незалежності неньки України ініціювали проведення у сусідній Верховині першого Гуцульського фестивалю. Невдовзі він переріс у Міжнародний.

Відтоді, а було це 21 вересня 1991 року, гуцульські фестивалі проводять щороку згідно з  графіком у кожному райцентрі Гуцульського регіону і в місті Яремчі.

За роки незалежності України на нашій Косівщині уже втретє пройшло велике свято гуцулів усього світу. А саме XIX Міжнародний гуцульський фестиваль був у розпалі на храмове свято — Успіння Пресвятої Богородиці, приурочений 20-річчю незалежності рідної України. Напередодні ж було покладання квітів до пам’ятних місць, на високому рівні пройшла науково-практична конференція «Гуцульський феномен: мистецтво жити і творити». Її ж учасники в селі Яворові оглянули виставки гуцульських ліжників «Барвограй-2011», тут же запалили фестивальну ватру на горі Стоянів, подивилися опришківські забави.

Столиця Гуцульщини 27-28 серпня радо зустрічала гостей з Київщини, Лутанщини, Львівщини, Закарпаття, Буковини, Тернопілля, більшості населених пунктів Івано-Франківщини. Сюди ж прибули представники діаспори з Польщі, Словаччини, Румунії, Молдови, Росії, Білорусі, Естонії, Хорватії, Канади та США.

У передобідню пору вирує центральна частина міста. Трембіти сповіщають про початок фестивального дійства. Гуцульську ватру запалює голова Гуцульської освітянської ради, член-кореспондент НАПН, народний учитель України, директор Яворівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Петро Лосюк.

Усіх присутніх тепло вітають голови Івано-Франківської облдержадміністрації Михайло Вишиванюк й обласної ради Олександр Сич, голова Косівської РДА Ярослав Шинкарук, голова Косівської районної ради Андрій Клуб, заступник міністра культури і туризму України Ярослав Арсірій, незмінний голова Всеукраїнського об’єднаного товариства  «Гуцульщина» Дмитро Ватаманюк, народний депутат України Василь Чуднов, староста Венгровського повіту Польщі Кшиштоф Федорчик, мер Косова Микола Фокшей.

А потім на головній сцені виступали аматори самодіяльного мистецтва звідусюди, професійні співаки, а також наш краянин народний артист України Остап Гавриш, заслужений працівник культури України Дмитро Біланюк, усього майже 100 художніх колективів і майже 40 вокалістів.

У рамках фестивалю проводили різні заходи в селах Рожнові та Яворові, Косівському інституті прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв. Пересувні художні виставки діяли у приміщенні адмінбудинку та під його стінами. На виставці-ярмарку представили свої роботи більше 120 майстрів народної творчості. Особливо серед них виділялися Юрій Павлович, Микола Корнелюк, Анатолій Калитко і багато інших. Ніби магнітом притягував до свого краму голова Косівської спілки пасічників Микола Балаш.

Учасники та гості свята мали можливість поласувати не тільки продуктами бджільництва, а й тваринництва і рослинництва. Багатою була гуцульська кухня.

В урочистій обстановці відзначено переможців XIX Міжнародного гуцульського фестивалю у номінаціях: фольклорно-етнографічний жанр, хореографічне мистецтво, музичний жанр, театральне мистецтво, пісенний жанр, естрадний жанр, відеомистецтво, фотомистецтво, гуцульське декоративно-ужиткове та образотворче мистецтво.

Привернули увагу до себе й спортсмени. Адже вони теж продемонстрували присутнім на фестивалі свою силу, вміння і витривалість.

Естафету ХХ ювілейного фестивалю прийняли у косів’ян наші сусіди-верховинці.

Петро ГАВУКА

Share

Залишити відповідь