Живописна мелодія Гуцульщини

(з нагоди 70-ліття художника Анатолія Калитка)

Гуцульщина – це край, що манить і приваблює своєю чарівністю, дає сили і наснагу до творчості. Чимало талантів подарувала світові наша благодатна земля. Для багатьох Гуцульщина стає другою батьківщиною. Приїжджаючи до Косова на навчання чи за направленням на роботу, багато хто пов’язує з цим містом свою долю назавжди.

Так щасливо склалася доля відомого художника і педагога, члена Національної спілки художників України Анатолія Миколайовича Калитка, який цього року святкує 70-літній ювілей.
Народився Анатолій Миколайович 13 липня 1942 року в селі Оринин Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. Там закінчив середню школу. Потім були роки військової служби у Білорусії (1961-1964) і  трудова діяльність у далекому Заполяр’ї (1964-1967).

1967-1971 – роки навчання на художньо-педагогічному факультеті Київського державного художнього інституту (нині Національна академія образотвор­чого мистецтва та архітектури). Навчався у провідних українських живописців – Карпа Трохименка, Олександра Сиротенка, Юлія Ятченка, Анатолія Пламеницького та Віктора Присталенка.

По закінченні інституту молодий художник-педагог приїхав на роботу до Косова. Починаючи з 1971 року,  творча біографія ювіляра тісно пов’язана з Гуцульщиною. Ось уже впродовж чотирьох десятків літ Анатолій Миколайович впевнено крокує складним шляхом художника, водночас працюючи викладачем Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв.

Саме тут, на Гуцульщині, А.Калитко зростав як педагог (викладач фахових дисциплін, завідувач відділу, завідувач кафедри), тут потужно розкрився його талант живописця –  майстра реалістичного живопису.

Анатолій Калитко – творчо активний художник, який представляє Косівський інститут і регіональну організацію НСХУ на всеукраїнських виставках, бере участь у віт­чизняних і міжнародних симпозіумах живопису. Художника нагороджено відзнакою Міністерства культури і туризму України “За багаторічну плідну працю в галузі культури” (2011). Він – лауреат районної премії ім. Юрія Шкрібляка, лауреат Міжнародних гуцульських фестивалів.

Анатолій Миколайович Калитко належить до тих людей, які постійно й наполегливо працюють, не ганяючись за славою і визнанням. Особливістю його характеру є надзвичайна скромність, працелюбність, вимогливість до себе і робота з повною віддачею. Це віддзеркалюється і в його живописних творах, які є лірично-настроєві, виконані з щирою любов’ю до рідної землі.

Живописні роботи художника експонували на різноманітних виставках – міжнародних, всеукраїнських, регіональних, обласних, а також звітних виставках творчих  робіт  викладачів і студентів  навчального закладу  у  Косові (1995, 1998, 2007), Івано-Франківську (1996), всеукраїнських виставках у Києві  “Традиції народного мистецтва і сучасність” (1997), “Автентика і час” (2003).

За період творчої діяльності А.Калитко влаштував  дев’ятнадцять персональних виставок, щоразу представляючи нові твори. Перша персональна виставка відбулася у м. Норильську (1967). Наступні проходили у залах Івано-Франківського краєзнавчого музею (1986),  Косівського музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини (1990, 2002, 2004), Косівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва (2002), музею Василя Касіяна у Снятині (2010).

Великим творчим звітом художника з нагоди 60-річчя від дня народження стала персональна виставка в Коломийському музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й.Кобринського  восени  2002 року. У п’яти  залах  було  представлено 105 живописних і графічних робіт. Експозиція виставки об’єднала твори за тридцятилітній період і представила  мистця у повному обсязі його творчих уподобань.

Особливо відповідальним для Анатолія Миколайовича було влаштування персональної виставки живопису в картинній галереї міста Кам’янець-Подільського влітку 2006 року. Це був свого роду творчий  звіт  художника  на  батьківській  землі.  Експозиція налічувала сімдесят полотен. Окрім карпатських краєвидів були представлені і подільські етюди.

Восени 2007 року Анатолій Калитко влаштував дві персональні виставки своїх творів у Києві. Перша була плановою – з нагоди 65-річчя від дня народження, яку організували у виставковому залі Центрального будинку художника Національної спілки художників України. Саме там отримав пропозицію організувати одразу і другу виставку в Українському фонді культури. А.Калитко представив столичним глядачам живописні краєвиди Гуцульщини, розмаїття натюрмортів, портрети талановитих людей краю.

Твори Анатолія Калитка – це вічна спокійна любов до природи і людей. Пейзаж, портрет і натюрморт – це жанри, в яких найповніше виявилася творча індивідуальність художника. Переважну більшість робіт  виконано в техніці олійного живопису. Мова художника зрозуміла і доступна.

Реалістичний живопис Анатолія Калитка з успіхом експонували у Філадельфії і Вашингтоні, зокрема у представництві посольства України в США (2007).

Влітку, 2008 року, персональну виставку творів А.Калитка експонували  у  Культурному  центрі  України  в  Москві.  Виставковий зал на Арбаті містив більше сорока живописних краєвидів Гуцульщини та натюрмортів.

Спільна виставка під назвою “З любов’ю до України”, яку організували  і  проведена  в  Західному Сибіру (2009-2010),  об’єднувала живопис Анатолія  Калитка  і скульптурні твори Миколи Янчака (випускника мистецького навчального закладу у Косові, нині члена Спілки художників Росії). Виставку, приурочену святкуванню року української культури в Росії, спочатку експонували в Тюмені, а згодом – в Сургуті та Нефтєюганську. Анатолія Миколайовича було нагороджено дипломом Міністерства закордонних справ України в Росії.

Найновіші твори художника були представлені на персональній виставці в Українському фонді культури у Києві  навесні 2010 року.

Важливо згадати, що Анатолій Калитко – учасник ІІІ Міжнародного симпозіуму живопису і графіки у Гурзуфі (2007), пленеру “Карпатський хребет” у Яремчі (2008), всеукраїнських  симпозіумів у Седневі. Художника неодноразово запрошували  проводити майстер-класи для школярів у Кам’янець-Подільському, Бердянську та Маріуполі. Буваючи на симпозіумах чи на відпочинку, А.Калитко обов’язково повертається до Косова з новими етюдами. Тому  у доробку майстра бачимо краєвиди Болгарії, Санкт-Петербурга, Криму, Седнева, Кам’янець-Подільського чи Хотина. Однак саме Карпати для А.Калитка стали постійною наснагою художнього творення. Від картини до картини, від образу до образу створюється панорама Карпат, як своєрідна нескінченна пісня.

Анатолій  Миколайович  завжди  обирає характерні,  переконливі мотиви природи. Його приваблюють буйне розмаїття весни, багрянець осені, вічнозелені і стрункі смерічки, Карпатські гори і водоспади. В пейзажах “Осіннє мереживо гір”, “Весна у Верховині”, “Перший сніг в горах”, “Золото Карпат”, “Зима у Косові”, “Полонини Буківця”, “Село в горах” художник будує простір чітко вираженими об’ємними планами.

Натюрморти  “Ромашки з маками”, “Гуцульський натюрморт”, “Бузок з писанками”, “Натюрморт з грибами”, “Квіти з полонини”, “Маки”, “Півонії”, “Бузок”, “Соняшники”, “Чорнобривці”, “Жоржини” – найближче природнє  оточення людини. Вони своєю красою цвітіння і кольорової  яскравості, довершеністю форм залучають у світ природи, стверджуючи її вічність.

Портретна галерея, яку створив художник упродовж років, велика і різноманітна. А.Калитко пише портрети своїх родичів і людей, з якими близько знайомий. Значну частку займають портрети народних майстрів Гуцульщини – ткалі Ганни Василащук, різьбярів Василя Девдюка, Миколи Девдюка, Володимира Гуза, Миколи Грепиняка, вишивальниці Ганни Герасимович. Позували художникові і заслужені працівники освіти України  К.Сусак та І.Михайлюк, заслужені художники України І.Кочержук та С.Бзунько, відома письменниця М.Влад, косівський поет Б.Радиш.

Карпатські краєвиди і натюрморти А.Калитка зберігають у багатьох музеях України і приватних колекціях шанувальників у Косові, Коломиї, Івано-Франківську, Львові, Києві, а також за кордоном – у Польщі, Росії, Англії, Німеччині, Канаді та США.

Анатолій Миколайович народився на Поділлі, мистецьку освіту здобув у столичному ВНЗ, а все подальше життя художника і педагога пов’язане з Гуцульщиною, Косовом і нашим навчальним закладом. Тут повниться багатоголоссям його живописна мелодія Гуцульщини.

Валентина МОЛИНЬ,
кандидат мистецтвознавства,
член Національної спілки художників України,
доцент Косівського інституту ПДМ ЛНАМ

Share

Залишити відповідь