Молитва

На Сіянській горі, на сіянському зіллю
Там рано у неділю праведне сонечко сходит.
Там Матір Божа спала – спочивала.
Іде до неї Ісус Христос,
Рече до неї: “Мати моя мати,
Час спати-спочивати.”
“Час, сину мій ображений.
Який мені сон си приснив, дивний-придивний.
Чудний-причудний:
Що тебе жидове імили, на хрест розпинили,
На головку терновий вінец убили.
Ручки-ніжки залізями збили,
За ночи кривцю пустили,
Коп’ями ребра пробили.
Пишла з тебе кров і вода,
Ясний місяць зійшов, сонце си змінило,
Земля си здригнула, каміння си розсипало,
Завіси си церковні розирвали,
Гроби си світі отверзали”.
“Мати моя, мати, нема чого сі влікати,
Лиш я мушу за увес мир християнський муки відбувати.
Бери мене, мати, за праву ручку,
Веди мене, мати, на ранішню утренічку,
З утренічки на окафист, з окафисту на водицу”.
На водици золотий камінец,
На камінци пристіл,
На пристолі Ісус Христос крежиком лежит,
Головку склонив, ручки-ніжки зложив,
Свою кров у мир пустив.
Іде д’нему Петро і Павло
І рече до него: “Господи світий, Господи,
Які Ви за нас тєжкі муки терпите”.
“Петре і Павле, не влікайтеси в мої муки,
Вірте у мої муки,
Беріт золотий хрест і книги у руки,
Ідіт по всему світу,
Горами, долинами і селами, містами,
Кажіт старому, малому, середущому,
Хто бих за мене цеї молитви говорив
Рано, на полудни, увечір,
Аби мав гріху, єк у мори піску,
Трави на земли, листу на дереві і звіздив на небі, –
Буде прощений, благословенний
Навіки віков амінь.
Не буде ніколи погорений,
Не буде ніколи потоплений,
Не буде його гад сцати,
Як буде умерати, буде Ісус Христос
І Причиста Діва у головах стояти.
Ангели святі душю возмут,
До церкви понесут,
Райські си двері утворє, а пекельні запрут.
Навіки віков амінь”.

Записано 21 грудня 2011 року
від Марії Танасіївни Фесюк,
1940 р.н., яка мешкає в с. Вербовці
Косівського р-н., вул. Вчительська.

Share

1 Comment

  1. Коваль Євдокія Іванівна 1932р. народження с.Студінка Іфвано-Франківської обл. Калуського району. Свою версію цієї молитви чула від мами Андрусів Марї Федорівни 1905р.народж.
    На Сіонській горі, росте зілля в дивині.
    Там Пречиста Діва спочивала,
    Свого сина возлюбленого шукала.
    “Ой Сину, мій Сину, возлюбленний,
    Снив ми сі сон пречуденний.
    Що тя жиди йвмали,
    На кедровім дереві розпинали.,
    Рученьки на розпяттю, ніженки на прибиттю.
    З правого боку списом пробивали,
    З лівого боку кровцю пускали.”
    Сонце сі змінило, земля сі здрегла
    Пречиста Діва до свого Сина прийшла.
    Взяла за рученьку повела на ранню,
    З ранньої на пізню, з пізньої на море.
    У морі стояв монастир.
    В тім монастирі, три столи застелені,
    І три свічки засвічені.
    На першому столі золота палиці,
    На другому столі золотий хрест,
    На третьому столі сам Ісус Христос,
    Зхилив свою голову і відкрив свої рани.
    “Ти Петре і ти Павле беріть золоту палицю і золотий хрест у руки,
    і йдіть у світ і навчайте людей.
    Хто буде ту молитву уміти,
    Не буде у пеклі кипіти.
    Хоть би мав гріху, як у морі піску,
    Як трави та листу.
    Небо буде відкрите, а пекло закрите.
    Амінь.

Залишити відповідь