Той, хто вперше бачить писанки подружжя Борисів з Косова, вельми дивується… Украй важко повірити, що віртуозні лінії та знаки на них рукотворні, що ці прадавні символи створені нашими молодими сучасниками.
Справді, писанки Віри та Сергія чудові! Ці атрибути Великодня природно продовжують вікові традиції, вони не тільки копіюють давні зразки, а щоразу, з року в рік, відтворюють світоглядні уявлення, що перегукуються із образами, що десь на дні національної пам’яті постають яйцем-райцем і золотим яєчком.
Писанкарство для Борисів є передовсім духовною потребою. За словами Віри, коли пробуджується натхнення, вони пишуть в особливому творчому піднесенні, залишають всі справи і годинами творять нові і нові писанки.
Для композицій художники використовують різну орнаментальну мову – стилістику. Так, протягом років створено тематичні серії: “Гуцульська” “Трипільська”. Писанки на гусячих та страусиних яйцях виконані особливо віртуозно. Нестримні лінії безконечника, хвильки, складне плетиво орнаментальних стрічок творять таку динаміку руху, що, здається, – писанка крутиться. Знаки на писанках знайомі, але їхній добір, стрункість лінії, майстерність виконання є неперевершеними. Перепади світлих і темних тонів, дрібних і великих форм, контрастні кольори створюють коштовне диво – писанку, що нагадує гармонію світу і закони буття.
Родинна творчість – загадкова річ. Як сотворено світ з води і вогню, так народжується нове життя із жіночого і чоловічого начала. Творити усією родиною у злагоді та любові – найкращий дарунок долі, що і є найщасливішою миттю життя.
Богдана ЧІХ-КНИШ,
кандидат мистецтвознавства
