Горицвіт – квітка гірська

Косів’янин Богдан Радиш-Маринюк особливо плідно працює у рік свого 80-ліття. Недавно в Косівському видавництві «Писаний Камінь» світ побачила його повість «Горицвіт – квітка гірська» про жінку самобутнього таланту й драматичної долі, письменницю й художницю, фольклористку й філософа, жінку-каторжницю й мудреця нашої Гуцульщини, жінку-черницю в миру Параску Плитку-Горицвіт, що народилася в Криворівні Верховинського району. Її ж малу Батьківщину поет, перекладач, літературознавець, лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1977 р.) і Герой України (2004 р.) Дмитро Павличко назвав Домом Творчості.

—    Тюремні камери, тортури в них, — пише Богдан Ілліч, — не змогли зломити характеру тої жінки, ще зовсім тоді молоденької дівчини-горянки, дівчини-гуцулочки… Вижила вона таки. Вижила… Хоч поверталася додому майже посивілою у свої двадцять сім літ… Двадцять сім літ!.. вірячи в добро, в милосердя, яке їй пощастило відчути від різних людей, у тому жорстокому оточенні, особливо – лікаря, що в уральському тюремному шпиталі врятував її наскрізь обморожені кінцівки від ампутації. Переживши енкаведистське катування, голод і холод, приниження й безнадію, жінка та не втратила поваги й любові до людей. Не втратила цього благородного почуття навіть після тяжких випробувань, коли через хвилину-дві її могли вивести там, у темниці, «под стенку» й розстріляти майже дитину, лише за те, що вона любила свою землю, свої рідні гори Карпати, свою річку й верболози над нею… Тільки за те… Хоч вона нікого не вбивала, не скривджувала навіть…

Я спеціально згадав вислів Д. Павличка про Криворівню. Бо саме тут П. Плитка-Горицвіт творила поезію і прозу, збирала фольклор, написала багато томів і майже 50 книг по півтисячі кожна, понад 100 невеликих за розміром картин, стільки ж ікон і… багато іншого. А який її шедевр — «Старовіцкі повісторькє».

Про це й багато досить цікавого іншого на гуцульському діалекті йдеться у повісті «Горицвіт квітка гірська».

Share

Залишити відповідь